Дендрологічний парк

садово-паркового мистецтва, сучасний статус – з 1963. Пл. 109 га (з селекційно-дендрологічною станцією – 543 га). Парк розбитий у ландшафтному стилі. Гол. композиційною віссю його є річка Боковенька та балка Скотувата, на яких споруджено систему мальовничих ставків. Створено п’ять основних краєвидів, кожний з них ніби відтворює в мініатюрі природний ландшафт певної географічної зони. Колекція парку налічує бл. 1000 видів і форм дерев та чагарників, серед них такі рідкісні, як дуб гірський, кипарисовик нутканський, тюльпанне дерево та ін. Виведено зимостійкі форми горіха волоського, різні сорти фундука, а також ряд гібридних форм дуба і тополі; проводяться роботи по вегетативному розмноженню горіха волоського. Осн. напрями наук. Досліджень: інтродукція, селекція та розмноження цінних деревно-чагарникових порід, розробка методів захисту інтродукованих рослин від шкідників та хвороб.  

 Олександрія — дендрологічний парк Національної академії наук України. Розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км на південь від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80 — 106 м над рівнем моря.

Парк розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків

Парк розташований за адресою: Київська область, м. Біла Церква — 13. Директор: кандидат біологічних наук Галкін Сергій Іванович.

Характеристика

Територія представляє собою другу заплавну терасу р. Рось і характеризується рівнинним схилом місцевості до річки. Рельєф доповнюється наявністю 3 балок, що витягнулися майже в меридіальному напрямку.

У композиції плану і стильової спрямованості архітектурних об'ємів та споруд Олександрія має спільні риси з іншими парками романтичного стилю. Стиль архітектури — пізній класицизм.

Ґрунти

За даними агроґрунтового обстеження ґрунти дендропарку належать до наступних генетичних груп: сірі лісові, чорноземи, дерено-лугові, мулисто-глеєві болотні ґрунти.

На території парку найбільш поширені сірі лісові ґрунти. І хоча гумусний горизонт у всіх ґрунтів потужний (місцями досягає 50 — 60 см) він містить тільки 1,2 — 2,8 % гумусу, з недостатньою кількістю рухливих форм азоту, калію й фосфору.

Рослинність парку

Видовий склад дерев, кущів та трав'янистих багаторічників нараховує 2240 таксонів. Окремі з яких мають вік понад 200 років: сосни чорна та Веймутова, ялівець віргінський, тюльпанове дерево, модрини польська та європейська, дуб червоний, гледичія триколючкова, глід рожевий махровий та ін. Особливу цінність становить багатовікова діброва парку, де окрім 300—400 вікових дубів, багато дерев і кущів вихідці з Північної Америки, Китаю, Японії, Кореї, Західної і Південної Європи, Криму, Кавказу, Далекого Сходу

Музеями рослин можна назвати Велику (9 га) і Малу (4 га) галявини парку. На Великій галявині росте 83 види дерев, з яких 17 є представниками місцевої флори, а 66 — інтродуковані. Серед них сімейне дерево Браницьких — чотиристовбурова сосна звичайна, яка росте з одного кореня, а далі, подібно генеалогічному дереву, розгалуджується на чотири стовбури. Неподалік колонади «Луна» знаходиться улюблене дерево графині О. В. Браницької — сосна Веймутова. Серед своєї породи це найстаріше дерево на Україні. Крім дерев, Велика галявина є колискою 97 видів трав, багато

1 2 3 4 5