Держава і політична система суспільства
— є дійсною лише на території, на яку поширюється державний суверенітет;
— володіє монополією на видання законів;
— може, за необхідності, звернутися до засобів організованого законодавчого примусу.
Зміст політичної влади полягає в її функціях:
а) формування політичної системи, політичних відносин між державою і суспільством, громадськими спільнотами, політичними інститутами, апаратами й органами державного управління, партіями, громадянами тощо;
б) організація політичного життя суспільства;
в) управління суспільними і державними справами на різних рівнях;
г) керівництво органами влади, політичними і неполітичними процесами;
ґ) контроль за політичними відносинами, створення певного типу правління, політичного режиму і державного устрою (монархії, республіки), відкритого чи закритого суспільства.
Отже, політична влада виконує організаційні, регулятивні та контрольні функції, які конкретизуються в багатьох видах політичної діяльності, серед них: прийняття політичних рішень, формування управлінських кадрів, удосконалення системи виконавчої влади.
Функціонування влади в суспільстві пов'язане з розподілом суспільної праці на управлінську та виконавчу по вертикалі, побудовою владних відносин у формі суспільної піраміди, за якої нижчі верстви піраміди передають угору певну частину своєї волі, а владна верхівка повинна враховувати цю волю при прийнятті політичних рішень. Ігнорування владною верхівкою інтересів нижчих верств призводить до відчуження влади від народу, перетворення її в деспотію чи тиранію. Водночас це слугує основою для зміни влади. І саме у цьому — вихідні положення теорії народного суверенітету, які лежать в основі сучасної, представницької демократії.
Тому важливими засобами проти утвердження тиранії і диктатури є: а) розмежування та незалежність трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової; б) децентралізація влади
Ще старогрецькі філософи Платон та Арістотель, залежно від того, хто перебував при владі та в чиїх інтересах вона здійснювалася, виділяли три можливі форми політичної влади: монархію, аристократію, політею (або демократію), які за умови їхньої деградації могли виродитися відповідно у тиранію, олігархію й охлократію.
Політолог, економіст, українець за походженням Б. Гаврилишин, аналізуючи сучасні політичні системи, дійшов висновку про існування трьох типів політичного правління або форм сучасної влади.
Влада типу противаги характеризується:
а) поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову;
б) наявністю правлячої еліти й опозиції;
в) функціонуванням системи противаг;
г) наявністю періодичних виборів;
ґ) прийняттям рішень згідно з принципом більшості.
Колегіальна влада відзначається:
а) наявністю високого ступеня консенсусу в суспільстві;
б) прихильністю до політичних курсів і рішень;
в) відсутністю незгод та конфліктів.
Унітарну владу характеризують:
а) концентрація влади;
б) відсутність офіційної опозиції чи противаги;
в) ідеологічне виправдання будь-яких непопулярних чи малопопулярних рішень влади.
Саме через такі характеристики ускладнюється процес приходу до влади нової політичної еліти.
Засобами здійснення усіх зазначених різновидів суспільної влади є право, авторитет, переконання, традиції, маніпуляції, примус,