Держава загального добробуту

гармонійних стосунків парламент і уряд стануть спроможними переглянути зміст соціальної функції нашої держави, переосмислити роль і місце права в забезпеченні соціально-економічних прав людини, функції демократичного режиму політичної влади. Соціальні обов’язки держави мають суттєво відрізнятися від патерналістської опіки влади над людиною, що була властива радянській епосі. Досвід країн Європи і Америки свідчить, що соціальні зобов’язання, які беруть на себе органи влади всіх рівнів, сприяють гуманізації суспільних відносин, соціальній і політичній стабільності, забезпечують довіру населення до органів влади та їх підтримку, адже економічні і соціальні чинники є головним знаряддям поліпшення життя людини, вирішення її життєвих проблем.

Україна та інші пострадянські країни на відміну від західних країн до соціальної, правової і демократичної держави рухаються зворотнім шляхом. Його специфіка полягає в тому, що соціальні начала, які потребують оновлення, в ній доповнюються правовими і демократичними засадами, а не навпаки. Спроби рухатися класичним шляхом через лібералізацію економіки та суспільного життя з ефектами шокової терапії не лише призвели до значних соціальних втрат, але й поставили під загрозу невеликі здобутки демократизації перших років незалежності України. Громадяни України готові були позбутись набутих політичних і економічних прав і свобод заради повернення мінімальних соціальних гарантій, які обіцяли реанімувати політичні партії, рухи і діячі під соціалістичними і комуністичними гаслами. Навіть сьогодні, як свідчить соціологічний моніторинг Інституту соціології НАН України, частка таких, що вважають за необхідне повернутись до планової економіки на основі повного державного обліку і контролю, дорівнює 31,6% опитаних, а майже половина (45,5%) вважає доцільним в управлінні економікою поєднати державне управління і ринкові методи.

Розширення функцій держави за умови збереження ринкових свобод, інститутів і механізмів нині є абсолютною необхідністю в будь-якому суспільстві

Це вирішальною мірою обумовлене складністю соціально-економічного процесу: безліч фундаментальних проблем, що постали перед суспільством, не можуть бути ефективно розв'язані на основі лише ринкових механізмів. Зокрема, у будь-якій країні на державу покладається функція захисту (і патронування) національних інтересів у глобальному середовищі, забезпечення внутрішньої соціальної стабільності як найважливішої передумови розвитку. Перехідні країни, які тільки стали на шлях демократизації, цю складність соціально-економічному процесу відчувають ще гостріше. Через швидкоплинність соціальних змін, які відбуваються у світі, вони не мають часу, щоб спочатку пройти всі етапи становлення соціальної, правової, демократичної держави, які у свій час пройшли провідні західні країни.  

Тому обов’язки держави в процесі демократизації полягають, передусім, у гуманізації економіки через здійснення політики доходів. Вона має бути спрямована на: реалізацію споживчо-орієнтованої моделі економіки, підтримання купівельної спроможності населення та попиту на внутрішньому ринку, як основної умови економічного розвитку; створення умов для формування середнього класу як фактору демократичного розвитку; подолання масштабів бідності до більш рівномірного розподілу доходів; подолання регіональної нерівності в показниках доходів та споживання; зростання схильності населення до заощаджень, стимулювання приросту заощаджень, як джерела інвестицій у реальний сектор. Однак обов’язки держави не вичерпуються суто економічними заходами. Прагнучи стійкості в суспільстві, організуючи управління ним, держава має спиратися на соціальні цінності та виробляти соціальні життєві стандарти, які вкоренившись у суспільстві, роблять її соціальною. Україна, орієнтована в суспільному бутті на соціальну сумісність життя людей та духовно-моральні пріоритети замість вузько споживацьких і матеріально – обивательських схильностей, в процесі демократизації має проявити активну, провідну роль у пошуку і

1 2 3 4 5 6 7