Державна молодіжна політика

2. Криза інституту сім'ї і сімейного виховання, придушення індивідуальності і ініціативної дитини, підлітка, молодої людини як збоку батьків, так і педагогів, всіх представників "дорослого" миру не може не привести, з одного боку, до соціального і культурного інфантилізму, а з іншою - до прагматизму і соціальній неадаптованості і до виявів протиправного або екстремістського характеру. Агресивний стиль виховання породжує агресивну молодь, самими дорослими приготовану до відчуження міжгенерації, коли діти, що виросли, не можуть пробачити ні вихователям, ні суспільству в цілому орієнтації на слухняних безініціативних виконавців в збиток самостійності, ініціативної, незалежності, що лише направляються в русло соціальних очікувань, а не пригнічуваних агентами соціалізації.

3. Комерціалізація засобів масової інформації, в якійсь мірі і всієї художньої культури, формує певний "образ" субкультури не у меншій мірі, чим основні агенти соціалізації - сім'я і система освіти. Адже саме перегляд телепередач разом із спілкуванням - найбільш поширені види дозвіллевої самореалізації. В багатьох своїх рисах молодіжна субкультура просто повторює телевізійну субкультуру, яка ліпить під себе зручного (читай: вигідного) глядача.

Молодіжна субкультура є спотворене дзеркало дорослого миру речей, відносин і цінностей. Розраховувати на ефективну культурну самореалізацію молодого покоління в хворому суспільстві не доводиться, тим більше що і культурний рівень інших вікових і соціально-демографічних груп населення України також постійно знижується.

Молодь сільської місцевості

Криза в аграрному секторі економіки, соціально-економічний занепад села надзвичайно негативно позначились на становищі молодих селян. За даними соціологічних досліджень, 37% молодих людей на селі вважають себе соціально мало захищеними, 27% – зовсім незахищеними людьми

Розруха в аграрному секторі призвела до того, що сільське господарство стало для сільської молоді неперспективною сферою діяльності. За незначними винятками, в селах або неможливо отримати роботу в сільськогосподарському підприємстві (хоча протягом 1999–2003 рр. рівень безробіття сільської молоді й скоротився, але втричі менше, ніж серед міської молоді), або пропонований розмір оплати праці неприйнятний для молодої і активної людини (заробітна плата в сільському господарстві майже втричі менша від заробітної плати в промисловості). Як свідчать соціологічні дослідження, лише 13% сільської молоді вважають сільськогосподарську працю своїм покликанням, серед тих, хто бажає переїхати до міста (а це трохи більше половини молодих селян), 28% хотіли б це зробити лише для того, щоб поміняти сільську роботу на міську. Протягом 2003 р. 3% сільських мешканців віком 14–28 років працювали за межами України, причому у прикордонних областях, особливо в західних, цей показник значно вищий (наприклад, у Закарпатській області у 2001 р. він становив 14%) і утричі більший, ніж у міських поселеннях.

Невтішні й перспективи організації чи успадкування фермерського господарства: важкі умови функціонування більшості цих господарств стримують розвиток фермерського укладу. За даними соціологічних досліджень, лише 9% молодих селян організували власне фермерське господарство або збираються це зробити. Не влаштовує молодь і важка малопродуктивна праця в особистих селянських господарствах, де практично неможливо організувати ефективне товарне виробництво. Ситуація ускладнюється ще й тим, що у членів селянських родин, які досягли повноліття після паювання землі, немає права на земельний пай, а шанс придбати земельну ділянку після зняття мораторію на купівлю-продаж землі – невеликий.

Погіршується якість та рівень освіти сільської молоді, збільшується частка тих, хто має лише базову загальну та початкову освіту, причому

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи