Державна політика охорона довкілля

ПЛАН

Державний контроль і нагляд у сфері охорони довкілля як складова екологічної політики україни.  

Реалізація державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Список використаних джерел.


Державний контроль і нагляд у сфері охорони довкілля як складова екологічної політики україни

Відсутність ефективної системи управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та більш повільне, ніж очікувалося, проведення структурних реформ і модернізації технологічних процесів в умовах зростання національної економіки призводить до збільшення рівня забруднення та зумовлює підтримку старих, неефективних підходів до використання енергетичних і природних ресурсів.

Необхідність переорієнтації зусиль з формування політики на її практичне проведення, удосконалення і наближення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища до європейського, зміцнення інституціонального потенціалу природоохоронної діяльності та створення ефективних інстру­ментів екологічної політики передбачають: розвиток національної системи управління навколишнім природ­ним середовищем; укріплення інституціональної спроможності системи управління навколишнім природ­ним середовищем; гармонізацію національного екологічного законодавства про охорону навколишнього природного середовища з європейським та нормами міжнародного права; удосконалення економічного та фінансового механізмів реалізації національної екологічної політики, визначення джерел фінансування; наукове забезпечення національної екологічної політики, що спрямовуватиметься на здійснення переходу України на принципи сталого розвитку тощо.

Державний контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища є предметом на­укових досліджень В. І. Андрейцева, В. Г. Афанасьєва, В. І. Бабенка, А. П. Гетьмана, О. К. Голіченкова, І. А. Городецької, В. М. Горшеньова, О. А. Грицан, В. О. Джуган, JI. М. Здоровко, M. І. Єропкіна, Я. А. Здира, О. О. Кармолицького, Ю. М. Козлова, В. В. Костилева, В. В. Костицького, T. С. Кичилюк, М. В. Красно- вої, В. І

Курила, Б. М. Лазарєва, Н. В. Лебідь, О. Є. Луньова, В. М. Манохіна, H. Р. Малишевої, В. Л. Мун- тяна, О. Ю. Піддубного, М. В. Руденка, M. С. Студенікіної, С. В. Таранушича, С. І. Хом'яченко, Ю. С. Шемшученка, О. П. Шергіна, О. В. Шоріної, М. В. Шульги, Ц. А. Ямпольської та ін. Проте, проблематиці дер­жавного контролю і нагляду у сфері охорони довкілля як складової національної екологічної політики не приділено достатньо уваги в юридичній науці.

Термін «контроль» (від франц. contrôle) означає перевірку чи спостереження з метою перевірки. Разом з тим французьке contrôle (count+role) утворилось від латинського префікса contra, що означає протидію, і слова role, що означає виконання якоїсь дії. Отже, слово «контроль», окрім значення перевірки, нагляду з ме­тою перевірки, у своєму змісті має також значення протидії чомусь небажаному. У такому контексті термін «контроль» слід розглядати як перевірку, а також спостереження з метою перевірки для протидії чомусь не­бажаному, для виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки.

А. К. Голіченков з позицій екологічного права розглядав контроль як функцію, гарантію і правову фор­му екологічної діяльності держави.

Огляд чинного законодавства показує, що поняття «контроль» і «нагляд» не є синонімами, оскільки за­конодавство дає підстави у певних випадках розрізняти контрольні та наглядові органи за таким критерієм, як спосіб ініціювання їх діяльності. Тенденція у законодавстві при формуванні змісту норм-приписів замінювати без будь-яких

1 2 3 4 5 6 7