Державне право зарубіжних країн

План

Вступ. 3

1. Порядок прийняття конституції. Внесення змін та доповнень до конституції, відміна її дії. 4

2. Політичні партії і партійна система США. Судові та правоохоронні органи. 8

Висновок. 16

Література. 17

Вступ

Конституція (від лат. constitutio – організація, устрій, настанова) – основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права, свободи і обов’язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, символіку держави тощо.

Від звичайних правових норм конституційні норми відрізняються тим, що вони закріплюють методи і форми здійснення державної влади. Предмет правового регулювання конституційних норм стосується самих основних умов політичного існування всього суспільства.

Республіканська і Демократична партії  США мають найбільш широку підтримку виборців. Вони поперемінно приходять до влади. Одна партія біля влади, інша - в опозиції. Результат будь-яких виборів не викликає ніяких побоювань: президент, віце-президент, конгресмени, губернатори штатів обов'язково будуть представниками Республіканською або Демократичному партій. Подібну партійну систему можна віднести до двопартійної. Вона забезпечує стабільність і стійкість державного ладу США.

У штатах існують дрібні політичні партії, діяльність яких не поширюється на всю країну. У 1919 р. утворилася Комуністична партія США. Вона не змогла сформуватися в масову партію

Кандидатів на виборні посади Комуністична партія висувала лише в деяких штатах. Жоден комуніст не обирався в Конгрес США. Не маючи міцної соціальної бази в американському суспільстві, компартію постійно роз'єднували фракційні внутріпартійні конфлікти. Після ліквідації КПРС, Комуністичну партію США втратило фінансової підтримки і нині переродилася в невелику секту прихильників ідеології марксизму-ленінізму.

З інших невеликих політичних партій можна назвати Американську незалежну партію, Міжнародну партію зелених, Вільну партію, Соціал-демократичну партію, Соціалістичну трудову партію.

1. Порядок прийняття конституції. Внесення змін та доповнень до конституції, відміна її дії.

Конституція (від лат. constitutio – організація, устрій, настанова) – основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права, свободи і обов’язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, символіку держави тощо.

Від звичайних правових норм конституційні норми відрізняються тим, що вони закріплюють методи і форми здійснення державної влади. Предмет правового регулювання конституційних норм стосується самих основних умов політичного існування всього суспільства.

В науці конституційного права поняття “конституція” застосовується в двох значеннях. У формальному значенні – це юридична конституція, тобто основний закон держави, який закріплює суспільно-економічний устрій, форму правління і форму державного устрою, правовий статус особи. Але на практиці може скластися такий порядок здійснення державної влади, який може істотно відрізнятися від порядку, який приписує конституція. Цей реальний порядок здійснення державної влади називається фактичною конституцією.

 Кожна із діючих конституцій має специфічні індивідуальні риси. В той же час конституціям властиві загальні ознаки.

Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують лозунг народного суверенітету (Конституція Бельгії 1831 р. : “Всі влади походять від народу. Вони здійснюються встановленим Конституцією порядком” (ст. 25).

Всі конституції в

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні