Державно-церковні відносини на Україні

знищувались, ікони і релігійна література спалювались або вивозились за кордон, зни­щувались вищі релігійні ієрархії і навіть рядові віруючі. Так, лише в одному Рибінському повіті в квітні-травні 1922р. більшовики із церков вивезли: 6,5 фунтів золота, 55 пудів срібла, 710 брильянтів різної величини, 6 фунтів перлів, 203 алмази, 745 інших до­рогоцінних каменів. Було пограбовано не тільки право­славні храми, але і костьоли, синагоги тощо.

У період Великої Вітчизняної війни пройшла певна нормалізація відносин між державою і церквою.

Режим відокремлення церкви від держави перед­бачає правове регулювання діяльності релігійних ор­ганізацій, що забезпечує певний баланс державно-церковних відносин і дозволяє співпрацювати церкві і державі в рішенні соціальних питань, а свобода совісті підлягає лише обмеженням, необхідним для охорони громадської безпеки, порядку, здоров'я, моралі, а також прав і свобод інших осіб. В міжнародному правовому документі - Декларації про ліквідацію всіх форм не­терпимості і дискримінації на основі релігії і переко­нань від 25 листопада 1981 р. проголошено, що будь-яка дискримінація людей па основі релігійних переконань є образою гідності людської особи і засуджується як по­рушення прав людини і її основних свобод.

Згідно з статтею 14 Конституції Російської Федерації Російська федерація оголошена світською державою: "Ніяка релігія не може установлюватися як державна або обов'язкова. Релігійні об'єднання відокремлені від держави". Правове положення церкви в сучасній Росії, крім конституційного положення, регулюється російським Законом про свободу віросповідання.

Розділ ІІ. Державно-церковні відносини на Україні

Уже впродовж тривалого періоду релігійно-церковне життя в Україні перебуває в надзвичайно ди­намічному стані.

На сьогодні Україна - багатоконфесійна держава, де офіційно діє майже 5 тис

релігійних громад, 67 конфесій, напрямків і сект. Найпомітнішими серед них є Українська Православна Церква (УПЦ),Українська Пра­вославна Церква - Київський Патріархат (УПЦ-КП), Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), Римо-Католицька Церква, Євангельські християни-баптисти(ЄХБ), Християни віри євангельської (ХВЄ), Адвентисти сьомого дня (АСД), Свідки Єгови, а також мусульманська,реформаторська та іудаїстична церкви-загалом 97. 1% всієї релігійної мережі в Україні.

Ми не повинні забувати, що Україна - багатоетнічна і багатоконфесійна країна. Тут справді зустрілися та зімкнулися православний Схід і католицький Захід.

Але релігійним неорухам в Україні притаманні і певні специфічні ознаки. Всі вони з’явилися не за умов послаблення традиційної релігійності, як за кордоном, де стали наслідком занепаду авторитету традиційних цер­ков і сект. В Україні їх поява співпала з періодом релігійного відродження, а тому може розглядатися, власне, як наслідок слабкості традиційних релігій і одно­часно як прояв плюралізації релігійного життя. Якщо на Заході неокульти виступили певною альтернативою існуючим традиційним релігіям, то на наших теренах, і це надто характерно, вони з’явилися як протест проти комуністичної ідеології як форма дисиденства.

В конституції України статтею 35 однозначно прого­лошено відокремлення церкви від держави. Релігійні ор­ганізації не, беруть участі в політичному житті нарівні з політичними партіями.

Звичайно, у суспільстві, де все політизоване, у тому числі й релігійне життя, вимагати повної ізольованості церкви від політики теж нереально. Сьогодні йдеться про таку міру її політизації, за якої релігійні проблеми не розчинялися б у політичних, а церкви не перетворюва­лися б у політичні організації.

У 1991

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні