Державно-правові погляди Н.Макіавеллі

План

План. 2

Вступ. 3

1. Політико-правові погляди на державу і право Н. Макіавеллі 5

Висновки. 12

Список використаної літератури. 13


Вступ

В середині XVI ст. в роздрібненій Італії так і не знайшлося сили  створити національну монархію. Це характеризувалося глибокою кризою початком кінця італійського гуманізму. В італійських містах, які були вогнищами культури Відродження, так і не розвинулися передумови для національного об’єднання. Саме в цей час і за таких обставин виникало вчення Н. Макіавеллі. Його політична доктрина становить цілісну систему і може бути оцінена як найвищий злет ренесансної політичної думки.

Великий особистий досвід Макіавеллі послужить ґрунтом для його політологічної теорії. В основних творах „Князь”, „Роздуми” мислитель аналізує концепцію людини. Головним стимулом поведінки він вважає інтерес, який виявляється багатоманітно, але пов’язаний з бажанням людей зберегти своє майно, що найкращим чином забезпечує прагнення до набуття нової власності. Приватновласницький інтерес передує людській турботі про честь і почесті.

Релігію Макіавеллі розглядав як явище суспільного життя, підпорядковане законом виникнення, розквіту і загибелі. Суспільство без релігії немислиме, оскільки вона як необхідна і єдина форма суспільної свідомості забезпечує духовну єдність народу та держави. Ставлення до різноманітних релігій і культів визначається суто державним інтересом і суспільною користю.

Самі ж етичні засади християнства він вважав нездійсненими, а тому непридатними для зміцнення держави. Йому імпонували древні обряди, які супроводжувалися жорстокістю і кровопролиттям

Головним критерієм політичної діяльності, мета якої – зміцнення держави, є користь і у досягненні поставлених завдань. Добре все те, що сприяє зміцненню держави, політичний результат повинен досягатися будь-якими засобами, в томі числі з допомогою обману і відкритого насильства.

Герой політичних трактатів Макіавеллі – не спадковий монарх-деспот, а політик, що створює нову державу, яка після смерті монарха може стати республікою. Захищаючи рівність як принцип побудови держави, мислитель розумів під нею скасування всіх феодальних привілеїв, пом’якшення майнових протиріч, які підривали суспільні устрої. Тільки свобода і рівність можуть розвинути здібності людей, викликати у них повагу до суспільного блага й інші громадянські чесноти.

Мета, якої прагнув досягти Макіавеллі, була прогресивною, однак він не добирав засобів, ігнорував мораль, в основу політики ставив цинізм. Така політика дістала назву макіавеллізму. Реанімацією макіавеллізму в ХХ ст. . був сталінізм, який, прикриваючись комуністичною ідеологією, вступав у таємні змови про перерозподіл світу, проголошував на словах рівність і свободу націй та народів, а насправді організовував геноцид проти них, возвеличував на словах інтелігенцію, а насправді систематично винищував її.

Як уже зазначалося, ідеалом Макіавеллі була сильна суверенна державна влада, втілена у „новому принципаті” – першій фазі становлення нового ладу. Сильна диктаторська влада правителя мусить бути короткочасною і не передаватися спадково. Насильство повинно застосовуватися сувереном, як правило, одноразово. Жорстокість правителя, добре розрахована, вивірена, є благом; вона повинна не руйнувати, а виправляти.

Аналізуючи політичну діяльність Н. Макіавеллі прагнув знайти новий тип політичного діяча, визначити роль особистості в політичній історії, виявити межі особистої влади, сформулювати закономірності політичного режиму, закласти основи політичного мистецтва, визначити межі повноважень верховного суверена в нових умовах.


1. Політико-правові погляди на державу і право Н. Макіавеллі

 

Як відмічає Нерсесянц В. С. , в історії концепцій держави і права трохи знайдеться таких, які викликали б такі люті спори їх прибічників і супротивників, доброзичливців і радикальних критиків, як політичні ідеї знаменитого італійського мислителя Нікколо Макіавеллі (1469-1527). Великий знавець античної

1 2 3 4 5