Державно-правові погляди Вольтера

політична влада і керівництво суспільством повинні залишатися в руках меншості. Про маси він говорив звисока, виявляючи повну невіру в сили і здібності народу. Активність мас лякала Вольтера: "Коли чернь почне міркувати, все загинуло". Вольтер не хотів революційного перевороту і всі свої надії покладав на реформи зверху. Він не вірив в швидкий і різкий поворот до кращого і не вважав за можливе корінне поліпшення суспільних стосунків в близькому майбутньому. Вольтер відноситься до тих мислителів, які первинне значення надають не формам управління держави, конкретним інститутам і процедурам влади, а принципам, що реалізовуються за допомогою цих інститутів і процедур. Для нього такими соціально – політичними і правовими принципами була свобода, власність, законність, гуманність.

 


3. Політичні концепції Вольтера

Головною для Вольтера була проблема релігії, що свідчило про першочергове значення соціально-моральних і політичних питань для Вольтера. Він слідував англійському деїзму, який заперечував релігію, але зберігав за богом роль великого розуму. Для Вольтера бог залишався гарантією людської моралі.

Перебування в Англії багато в чому визначило думку Вольтера в питаннях політики “Я не знаю – роздумував він в “Філософських листах” – хто корисніший для держави, добре напудрені пани, що точно знають коли встає король і коли відходить до сну, чи торгівці, які збагачують державу”. Торгівля, за спостереженням Вольтера, зробила англійців вільними людьми і сприяла величавості держави. Вольтер слідує за Монтеск’є, він високо цінував його як борця за свободу. Тільки від законів повинна залежати людина; за переконанням Вольтера всяка інша залежність означає ще не знищене рабство. Вольтер проповідував рівність всіх людей. З монархією у Вольтера були такі ж складні стосунки як і з богом. Вся його діяльність, безумовно, руйнувала основи і устої монархічного суспільства, але визнавати цього Вольтер не любив

Як і Монтеск’є він був прихильником монархії, просвітленої за допомогою досягнень, цивілізації, розвитку наук, ремесел і торгівлі. В книзі про Людовика XIV він писав про “короля – сонця” як про “зразкового”, що забезпечував славу і міжнародний авторитет Франції.

Після перебування в Англії в 40-і р. Вольтер написав поему “Орлеанська діва”. Такої підсумкової оцінки суспільного устрою, що відходить в минуле, Вольтер ще не давав. Поема означає перехід до другої половини століття – до часу підготовки і здійснення антифеодальної революції. Поема “Орлеанська діва” – твір вільного розуму, плід розкутості, результат звільнення розуму, свідомості від ланцюга рабства і фанатизму. Поема Вольтера – це гімн свободі, вона закликає забути розбіжності, покінчити з кровопролитними війнами, з церковним фанатизмом, віддатися турнірам кохання, повернутися до людської природи і її природним проявам.

До 1750 р. перебування Вольтера в Парижі стало неможливим. За запрошенням пруського короля Фрідріха ІІ Вольтер переїхав до його двору в Потсдамі. Але великий вільнодум не прижився біля короля, посварившись з ним, і в 1753 р. його покинув. Поселився в Швейцарії, з 1760 р. - в Ферне, біля кордону з Францією, де і прожив до смерті.

Погляди Вольтера на “просвітницьку республіку” в основному викладені у трактаті “Республіканські ідеї” (1765). Громадянське управління тут визначається як “воля всіх, яка здійснюється однією людиною, або багатьма в силу законів, створених всіма”. Засноване на суворій і загальній законності республіканське правління представляється Вольтеру “найбільш терпимих з усіх, тому що воно найбільш наближає людей до

1 2 3 4 5 6 7