Дерново-карбонатні грунти

Дерново-карбонатні грунти

За А. А. Кирильчуком, С. П. Позняком (2004), дерново-карбонатні ґрунти (рендзини) – це інтразональні біолітогенні ґрунти, які сформувались на елювіальній корі звітрювання щільних карбонатних порід під одночасною дією деревної та трав’яної рослинності в умовах промивного типу водного режиму, у результаті чого серед цього типу ґрунтів є вилуговані й опідзолені види. Поєднання різних елементарних ґрунтових процесів в умовах достатнього зволоження привело до формування недиференційованого (або слабкодиференційованого) профілю, якому властиві збагачений на колоїди і R2O3 гумусо-акумулятивний горизонт та поступове їх зменшення вниз по профілю, за винятком Ca, який зростає у тому ж напрямі.

У Польщі народна назва дерново-карбонатних ґрунтів – рендзини. Цей термін сьогодні широко використовують у світовому ґрунтознавстві. Їхня назва у світовій базі даних про ґрунтові ресурси (World Reference Base for Soil Resources, 1999) – Leptosoils Rendzic. Виділяють безпосередньо рендзини і парарендзини. Перші – це темнозабарвлені суглинкові або глинисті ґрунти, сформовані на щільних карбонатних породах, характеристику яких наведено нижче. Другі – це ґрунти, формування яких пов’язане з пухкими карбонатними породами (морена, піски, глини тощо). Зазначимо, що як ренд. зини, так і парарендзини поширені на Розточчі. Поступове вилуговування, яке, головно, зумовлює їхню еволюцію, у кінцевому підсумку приводить до формування дерново-підзолистих ґрунтів або буроземів. Часткове побуріння гумусових горизонтів у рендзинах Розточчя свідчить про початки процесу буроземоутворення. Однак підтвердити це повинні висновки спеціального дослідження, яке планують у майбутньому.

Перші відомості про дерново-карбонатні ґрунти як про особливий інтразональний тип опублікував проф. М. М. Сибірцев ще 1896 р.

Дослідженнями дерново-карбонатних ґрунтів займалось багато вчених, зокрема, Д

І. Ковалишин, І. А. Крупенніков, М. Г Полупан, А. Ф. Лебедєва, Г. О. Андрущенко, І. М. Гоголєв та ін.

Останніми роками видано багато публікацій про дерново-карбонатні ґрунти Західної України [1–3, 8].

Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що дерново-карбонатні ґрунти вивчені досить добре, зібраний значний фактичний матеріал про їхню будову, генезис, властивості й сучасний стан, досліджено зміни, які відбуваються з ґрунтами внаслідок тривалого сільськогосподарського освоєння. Однак сьогодні детальніше вивчено дерново-карбонатні ґрунти Малого Полісся, тоді як таким же ґрунтам у межах Розточчя приділяли значно менше уваги.

Ми мали на меті дослідити вплив літології материнських порід на формування дерново-карбонатних ґрунтів Розточчя та їхні властивості. Літологія відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні генетичногопрофілю ґрунтів і їхніх властивостей, адже саме вона визначає тверду фазу ґрунту, хіміко-мінералогічний і гранулометричний склад, впливає на фізичні, фізико-хімічні, фізико-механічні та інші властивості ґрунтів, є одним з визначальних чинників родючості.

Для досягнення мети роботи поставлено такі завдання:

• виконати морфологічний аналіз дерново-карбонатних ґрунтів;

• вивчити головні фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунтів;

• з’ясувати закономірність корелятивних зв’язків між перерахованими вище

характеристиками та літологією материнських порід.

Для дослідження дерново-карбонатних ґрунтів закладено сітку розрізів на території Жовківського району Львівської обл. , яка належить до Розточчя. З них вибрали чотири ґрунтові розрізи, які сформувались на різних за літологією карбонатних породах (табл. 1).

Таблиця 1 

Методологія досліджень ґрунтувалася на просторово-часовому аналізі і синтезі з використанням

1 2 3 4 5