Дерново-карбонатні грунти

звітрювання щільних карбонатних порід. Проте окремі відмінності у складенні, шпаруватості, масовому й об’ємному співвідношенні компонентів ґрунтового матеріалу (структурний, мікроагрегатний, текстурний склад) значно залежать від властивостей щільних карбонатних порід (вмісту карбонатів, міцності карбонатного цементу, наявності кварцового піску тощо).

Результати аналітичного вивчення гранулометричного складу дерново-карбонатних ґрунтів відображено в табл. 2.

Аналіз гранулометричного складу дерново-карбонатних ґрунтів Розточчя свідчить про їхній грубопилувато-легкосуглинковий і грубопилувато-середньосуглинковий склад.

Переважною фракцією гранулометричних елементів є грубопилувата (частинки розміром 0,05–0,01 мм), вміст якої коливається в широкому діапазоні – від 52,4 до 24,0 %.

Однак її розподіл по профілю ґрунтів має певні суттєві відмінності, які залежать від порід, на яких сформувались ґрунти. Для розрізів 224 і 417 характерним є поступове зменшення вмісту фракції вниз по профілю до ґрунтотворної породи. Для розрізу 27 вміст частинок грубопилуватої фракції з глибиною зменшується досить різко (42,4 % у гумусово-акумулятивному орному горизонті і 24,0 % у гумусово-акумулятивному підорному). Інша закономірність у розрізі 45. Вміст цієї фракції з глибиною збільшується і досягає максимальних значень у межах ґрунтотворної породи.

 Помітна доситьсуттєва відмінність у розподілі фракції середнього піску (частинки розміром 1,0–0,25 мм). Найнижчий її вміст (1,1–2,5 %) у розрізах 45 і 224. У розрізі 45 ця фракція виявлена лише у гумусово-акумулятивному горизонті. Найвищий вміст середнього піску характерний для розрізу 27 (табл. 2)

Вміст фракцій дрібного піску теж варіює в широких межах – від 10,4 % у перехідному гумусовому горизонті розрізу 417 до 39,8 % у гумусово-акумулятивному горизонті розрізу 45. На підставі високого вмісту піщаних фракцій, особливо фракції дрібного піску, можна зробити припущення, що дерново-карбонатні ґрунти сформувались на елювії карбонатних порід, частково змішаного зі стороннім матеріалом (піском), що міг бути привнесений ззовні вітром або водно-льодовиковими водами.

Вміст фракції середнього пилу (частинки розміром 0,01–0,005 мм) з глибиною поступово зменшується, хоч не завжди чітко витримано (розріз 224), і варіює від 20,7 (гумусово-акумулятивний горизонт розрізу 417) до 10,2 % (ґрунтотворна порода розрізу 45).

Для профільного розподілу мулистої фракції (частинки розміром < 0,001 мм) з глибиною характерне деяке накопичення вниз по профілю в середньому до глибини 50 см, а далі простежується зменшення вмісту мулистих часток. Вміст мулу становить 9,6–13,6 % у гумусово-акумулятивному горизонті, зростає до 18,8 % у перехідному горизонті, та зменшується в породі до 10,4–12,8 %. Деяке накопичення мулистих часток у перехідному горизонті свідчить про незначну диференціацію профілю дерново-карбонатних ґрунтів за елювіально-ілювіальним типом.

Такий профільний розподіл фракцій гранулометричних елементів у гранулометричному складі дерново-карбонатних ґрунтів Розточчя дає підстави стверджувати, що досліджувані ґрунти сформувались на різноманітних за літологією ґрунтотворних породах.

У процесі тривалого сільськогосподарського освоєння ґрунти втрачають багато властивостей, а також – гумус. В. В. Пономарьова і А. М. Мяснікова (1954) зазначають, що порівняно з дерново-підзолистими ґрунтами рендзини у процесі розорювання швидше втрачають гумус, що особливо чітко виявляється у гумусово-акумулятивному горизонті [6]. У випадку залучення дерново-карбонатних ґрунтів у сільськогосподарське виробництво вміст гумусу в них значно зменшується [4].

Дерново-карбонатні ґрунти Розточчя мають низький вміст гумусу, причому простежується різке його зменшення нижче гумусово-акумулятивного горизонту. У гумусово-акумулятивному горизонті рендзинів вміст

1 2 3 4 5