Дескриптивна лінгвістика в США або американський структуралізм

це необхідно розробити такі методи їх вивчення, які б спиралися на опис формальних ознак мови.

      Традиції Боаса продовжував Е. Сепір – один з відомих фахівців з індіанських мов Америки. Але на відміну від Боаса, Е. Сепір вбачає сутність мови не стільки в її зовнішніх особливостях і формальних критеріях, скільки у зв’язках з культурою,суспільством, історією, які й визначають внутрішню природу мови та її специфіку у кожного етносу. У своїй книзі “Мова” (1921) він розрізняє в мові фізичну й ідеальну систему ( модель), причому останню він вважає важливішою. Кожна мова, вважає Сепір, зроблена за особливою моделлю, тому по-своєму членує навколишню дійсність і нав’язує цей спосіб усім своїм мовцям. Люди, які розмовляють різними мовами, бачать світ по-різному, сприйняття навколишнього світу значною мірою несвідомо будується на мовних категоріях. Ці ідеї далі були розроблені в працях Б. Уорфа й отримали назву гіпотези Сепіра-Уорфа, або гіпотези лінгвістичної відносності.

      Сепір визначає мову як соціальне явище і ставить проблему співвідношення мови з іншими формами поведінки людей, зокрема з культурою. Якщо культуру можна визначити як те, що дане суспільство робить і думає, то мова є те, як думають, вважає Сепір. При цьому він гадає, що немає прямої відповідності між будовою мови й культурою народу; з культурою пов’язаний лише словниковий склад мови.

      Теоретичні погляди Л. Блумфілда стали тією основою, на якій виникла й розвивалася американська дескриптивна лінгвістика. Фактично Л. Блумфілд виступає як фундатор системи дескриптивної лінгвістики, філософською базою якої є позитивізм. Головним завданням лінгвістики проголошується опис фактів мови, але не їх пояснення, що й зафіксовано в назві цього напрямку – дескриптивний ( від англ

“описувати”).

 На початку своєї діяльності Блумфілд зі співчуттям ставився до ідеї молодограматиків, але вже в 1926 р в статті “Ряд постулатів для науки про мову” він пропонує нову лінгвістичну теорію й методику. Нова теорія представлена була у формі математичних постулатів, тобто гіпотез й аксіом, які виключають протиріччя. Проблема створення мовних постулатів представлена Блумфілдом як основне завдання теоретичного мовознавства в книзі “Мова” (1933). В історії американського мовознавства ХХст ця книга посідає місце, аналогічне “Курсу загальної лінгвістики” Ф. де Соссюра в історії європейського мовознавства. Висловлені в книзі “Мова” завдання, принципи й методи лінгвістичних досліджень стали основою розвитку дескриптивної лінгвістики, яка майже чверть століття панувала в американському мовознавстві.

Психологічною основою лінгвістичної теорії Л. Блумфілда є біхевіоризм ( від англ. ”поведінка”) – течія в американській психології на межі ХІХ-ХХст. , основна база якої стверджує, що про психологічну діяльність людини можна робити висновок лише зважаючи на її поведінку, на зовнішньо виражені реакції. Дотримуючись цього вчення, Блумфілд розглядає мову як особливу форму поведінки людини, мовні процеси – як явища, тотожні з біологічними процесами, зводить мовленнєве спілкування до ланцюжка стимулів і реакцій на них. Свою загальну теорію мови Блумфілд називає механізмом і протиставляє її менталістським будовам.

Ще однією фундаментальною проблемою, поставленою Блумфілдом, є проблема мовного значення. Блумфілд вважає значення мовної форми ситуативним, воно проявляється в ситуації “Мовець – мовлення – реакція слухача”. Оскільки ситуацій може бути безліч, то визначення мовного значення, вважає Блумфілд є найслабкішою ланкою в науці про мову.

З роботами Блумфілда пов’язане також створення теорії рівней мови. Він вважав, що опис мови треба

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні