Деякі питання законодавства про рекламу

План

Вступ

НЕДОБРОСОВІСНА РЕКЛАМА

ЗМІСТ РЕКЛАМИ

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ РЕКЛАМИ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Висновок

Література

 


Вступ

Реклама на сьогодні набула великого значення для людства. Відповідно, викликають все більший інтерес питання, зумовлені її використанням у різних сферах життєдіяльності: побутовій, комерційній, правовій. З метою правильного визначення правомірності чи, навпаки, протиправності тих чи інших дій, пов’язаних з рекламою, проаналізуємо деякі положення чинного законодавства України, яке регулює рекламну діяльність.


НЕДОБРОСОВІСНА РЕКЛАМА

Стаття 10 Закону України “Про рекламу” від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР (далі – Закон про рекламу) містить визначення поняття недобросовісної реклами. Під останньою розуміють “рекламу, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі”. Широкий спектр критеріїв “недобросовісності” та наявність положення про “порушення … інших вимог, передбачених законодавством”, дає можливість припустити, що будь-яке порушення законодавства про рекламу може розцінюватись як недобросовісна реклама. Зауважимо, що наслідком такої невідповідності має бути введення або можливість введення в оману споживачів реклами, завдання шкоди особам та державі. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону про рекламу недобросовісна реклама заборонена, а відповідно до ст. 27 Закону про рекламу за розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавством, винні особи притягаються до відповідальності.

Недобросовісна реклама характеризується двома складовими. Перша – це змістовна частина самої реклами, яка в свою чергу розподіляється на рекламне наповнення (неточність, недостовірність, двозначність, перебільшення, умовчання, наявність чи відсутність тих чи інших відомостей, які передбачені законодавством) та рекламне розповсюдження (місце, час, спосіб)

Другою складовою є негативний наслідок, який така реклама має для осіб, держави. І лише за відповідності таким двом критеріям реклама вважатиметься недобросовісною.

Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, до компетенції яких входять такі питання. Перелік таких органів викладено у ст. 26 Закону про рекламу. Виходячи з наведеного, для кваліфікації реклами як недобросовісної компетентні органи мають, по-перше, довести невідповідність змістовної частини (включаючи рекламне розповсюдження) законодавчим вимогам, а, по-друге, наявність негативного наслідку, який проявляється у введені в оману чи завданні шкоди (зокрема, визначити в чому саме полягає цей негативний наслідок).

 

ЗМІСТ РЕКЛАМИ

Зупинимося на деяких практичних питаннях щодо змістовної частини реклами в розрізі відповідності вимогам законодавства. Чинне законодавство забороняє рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв на радіо та телебаченні. При цьому з такого положення не випливає заборона реклами підприємств і осіб, що виробляють (реалізують) таку продукцію, без цілеспрямованого звернення уваги на конкретну марку (артикул, модель) виробу. Так, відповідно до Закону про рекламу, реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Таким чином, реклама включає і спеціальну інформацію про осіб.

Іноді заборону рекламування підприємств, інших осіб, що виробляють (реалізують) алкогольну та/чи тютюнову продукцію, обґрунтовують положенням абз. 1 ст. 8 Закону про рекламу. Зазначене положення забороняє поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або реалізація якої заборонені законодавством України, однак виробництво зазначеної продукції

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні