Деякі питання законодавства про рекламу

за зміст інформації, наданої для виготовлення та розповсюдження реклами. Така інформація може бути неточною, невірною, двозначною, і саме за це рекламодавець несе відповідальність. Однак інформація може містити й елементи, які заборонені як такі в рекламі (про що йшлося вище), або ж інформація є неповною для реклами певного виду продукції (наприклад, відсутня інформація про наявність дозволу (сертифікату) щодо діяльності (продукції), яка підлягає ліцензуванню (сертифікації). Щодо неповноти інформації, звертаємо увагу на положення п. 2 ст. 8 Закону про рекламу: рекламодавець зобов’язаний на вимогу виробника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами. Зазначеному зобов’язанню рекламодавця кореспондує право виробника (розповсюджувача) вимагати надання підтвердження достовірності такої інформації. Однак поняття достовірності не завжди охоплює поняття повноти. Так, холодильники та мікрохвильові печі підлягають сертифікації, однак закон не передбачає повідомлення в рекламі номеру сертифікату. Тому іноді постає питання перевірки інформації не на достовірність, а на неповноту
Зауважимо, що закон не надає виробнику (розповсюджувачу) реклами відповідних повноважень.

Таким чином, рекламодавець несе відповідальність за достовірність та зміст інформації, яка надається для виготовлення (розміщення) реклами. Виробник реклами несе відповідальність за оформлення, порядок виробництва та зміст інформації, що додається ним у рекламу при підготовці останньої. Розповсюджувач реклами несе відповідальність за час, місце і засоби розміщення реклами. І рекламодавець, і виробник реклами, і розповсюджувач реклами несуть відповідальність за розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України, а також за розповсюдження реклами, забороненої чинним законодавством, якщо заборона має загальне суспільне значення і визначення такого забороненого елементу не потребує спеціальних знань. Суб’єкт звільняється від відповідальності або несе відповідальність лише в частині, якщо певне порушення мало місце з вини іншого суб’єкта, через дії (бездіяльність) якого заборонений елемент присутній в рекламі. При цьому сфера, в якій було наявне порушення, має відноситися до компетенції цього суб’єкта. Розмежування відповідальності між суб’єктами рекламної діяльності слід проводити ретельніше. Зокрема, необхідно обумовлювати в договорах на виготовлення (розміщення) реклами обов’язки сторін та їх відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання.

Відсутність у законі прямих вказівок щодо розмежування відповідальності різних суб’єктів рекламної діяльності можна використовувати при накладенні відповідними контролюючими органами стягнень (штрафів) в частині правомірності застосування стягнення до конкретного суб’єкта.

 

 

 

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні