Діагностика ступеня оволодіння деякими передумовами навчальної діяльності

Від змісту та якості освіти залежать результати майбутньої професійної діяльності випускника. Для адекватного відбору змісту навчальних програм, контролю всіх етапів процесу підготовки спеціаліста необхідною є систематична та системна діагностика всього процесу підготовки. Вона дозволяє своєчасно вносити необхідні корективи на всіх етапах навчально-виховного процесу з метою підвищення його ефективності.

Ступінь адекватності реального результату цілям навчання як ідеальної моделі бажаного виступає показником ефективності навчання. Для оцінки ефективності тієї чи іншої форми навчально-виховного процесу застосовується діагностика – обстеження з метою визначення об'єктивно фіксованих кількісних і якісних змін особистості тих, що навчаються, відносно початкового стану, що сталися внаслідок засвоєння ними у процесі пізнавальної і практичної діяльності накопиченого соціального досвіду (змісту освіти).

Під структурою навчання як соціально-психологічної системи розуміється сукупність функціональних зв'язків і логічних відношень між її елементами: змістом освіти, методами, цілями, організаційними формами навчання та його реальними результатами.

Зміст освіти являє собою педагогічно адаптовану систему знань, способів діяльності інтелектуального та практичного характеру, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного відношення до світу.

Під цілями навчання розуміється ідеальна модель бажаного резуль­тату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть в процесі спеціально організованої системи послідовної взаємодії тих, хто навчає та тих, хто навчаються.

Ефективність вищої освіти визначається за її результатами у порівнянні їх з цілями та засобами досягнення.

Концептуальну базу розвитку вищої освіти в Україні закладено у Державній національній програмі «Освіта». Забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості визначаються як цілі вищої освіти.

Упровадження методів діагностики у навчально-виховний процес – провідна тенденція у становленні національної освіти. Ґрунтовні психологічні, дидактичні і соціологічні обстеження стану навчально-виховного процесу є передумовою досягнення кінцевих цілей вищої освіти

Діагностична практика навчально-виховного процесу має відношення до вирішення двох видів завдань:

оцінки педагогічного методу;

оцінки особистості.

Оцінка педагогічного методу складається із визначення ефективності однакових впливів, які застосовуються до різних типів особистості та зіставлення ступеню ефективності різних впливів на однакові типи особистості.

Оцінка особистості полягає у визначенні наявного рівня та процесу її розвитку з метою оптимізації навчально-виховного процесу; усунення причин, які заважають розвитку; виявлення передумов, які забезпечують успішність у навчанні; об'єктивної оцінки досягнень та особливостей особистості.

Діагностичне забезпечення навчально-виховного процесу здійснюється на чотирьох рівнях:

- світоглядному (враховується увесь діапазон сформованості ціннісних орієнтацій, соціальних ідеалів і норм);

- соціологічному (аналізується соціально-культурний стан навчального закладу та можливості корекційного впливу на нього);

- дидактичному (визначається відповідність змісту, форм, методів і засобів навчання кінцевим та проміжним цілям освіти);

- психологічному (береться до уваги повний спектр психічних особливостей викладачів та слухачів, що приводить до використання різних за метою, змістом і характером психокорекційних програм розвитку).

Діагностичне забезпечення світоглядного рівня навчально-виховного процесу. За своїм змістом світогляд – це сукупність узагальнених уявлень, поглядів, переконань та ідеалів; наукових, філософських, політичних, правових, професійно-спеціальних та інших. У світогляді, як правило, виділяють чотири аспекти, які розкривають типи відношень «людина – світ».

Перший рівень - онтологічний, у якому розглядається узагальнена картина походження світу й людини. Він визначає сутність людини, мету, цінності та засоби її існування.

Другий рівень - гносеологічний. У цьому аспекті розкривається пізнавальне ставлення людини до самої себе, визначаються можливості пізнання, його межі, оптимальні форми та методи пізнавальної діяльності, з'ясовуються критерії істинності здобутого знання.

Третій рівень - практичний, або праксеологічний. В ньому розкривається ставлення людини до світу та до самої себе з погляду

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні