Дихальна гімнастика

вважає, що добре володіють природним диханням, проте вони помиляються, оскільки звичайно дихають утруднено. Причинами цього можуть бути неправильна поза або хода, незручний одяг, напруження в тілі.

Природне дихання можна використовувати не тільки під час виконання вправи, але й у щоденному житті, слідкуючи за правильною ходою, позою і душевним настроєм.

II. Пряме черевне дихання.

Цей тип дихання здійснюється переважно за рахунок живота. Під час вдиху передня стінка (черевна стінка) живота випинається вперед, діафрагма при цьому опускається вниз. З'являється відчуття вакууму в легенях, збільшується об'єм повітря, що вдихається. Під час видиху живіт втягується, діафрагма підіймається, збільшуючи тиск повітря в легенях.  

III. Зворотне черевне дихання. Даний тип дихання протилежний до попереднього. Черевне дихання характеризується втягуванням передньої черевної стінки всередину під час вдиху. М'язи живота при цьому злегка напружуються. Під час видиху передня черевна стінка випинається вперед, водночас опускається діафрагма. Це важливий тип дихання, необхідний для циркуляції «ци».

Розрізняють природне і глибоке черевне дихання.

Природне черевне дихання може бути як прямим, так і зворотним. Воно не передбачає концентрації уваги на циркуляції «ци» і використовується тоді, коли потрібно зануритись у стан спокою, розслабитись. Досвідчені знавці системи цигун переходять до основної частини заняття лише після короткого вступного циклу вправ природного черевного дихання.

Глибокого черевного дихання можна досягти внаслідок поступового поглиблення і вповільнення природного черевного дихання, а також дотримуючись таких двох принципів: «використовуючи волю, проводити «ци» через організм» і «викид сили», де це необхідно.

Вправи з прямим і зворотним черевним диханням не можна виконувати протягом 1–1,5 години після їжі.

IV. Дихання із затримкою

Під час цього типу дихання після вдиху або видиху затримки в диханні можуть тривати від однієї секунди до кількох хвилин. Це складний тип дихання, але ефективний. Люди, які оволоділи системою цигун, користуються диханням із затримкою під час медитації, а також виконуючи вправи з метою нормалізації обміну речовин.

V. Вдих через ніс, видих через ніс. Цей тип дихання може поєднуватись із прямим і зворотним черевним диханням. Рекомендується у разі захворювання дихальних шляхів. Видих через ніс також необхідний для періодичного зволоження слизової оболонки носа.

VI. Дихання малого і великого Небесного кругообігу. Цей комплексний тип дихання поєднується з якимось одним із попередніх видів дихання. Воно допомагає подумки зосередитися на проходженні «ци» по малому Небесному колу. Малий Небесний кругообіг – це циркуляція «ци» по колу: голова – тулуб, а великий Небесний кругообіг – це циркуляція «ци» по колу: голова – тулуб – ноги.

Такий тип дихання корисний у разі розладнання нервової системи, а також використовується для виконання статичних вправ цигун вищої складності.

VII. Латентне дихання. Даний тип дихання встановлюється сам собою після прямого або зворотного черевного дихання. Дихальні рухи поступово стають ниткоподібними, ледве розрізняються, складається враження, що людина зовсім перестала дихати. Під час такого дихання організм відпочиває найефективніше, тому воно корисне для відновлення фізичних сил і нормалізації психічного стану. VIII. «Істинне дихання». Оволодіння цим типом дихання – мета всіх дихальних вправ «ци гун». У давні часи про «істинне дихання» говорили: «Коли припиняється звичайне дихання, починається істинне».

Японські вчені стверджують, що «істинне дихання» відповідає давньому

1 2 3 4 5