Ділова етика як фактор утвердження моральності в економічних відносинах

Ділова етика як фактор утвердження моральності в економічних відносинах

Рух Західного світу за людяні відносини, пов’язаний із аналізом перспектив розвитку людства в ХХІ столітті. Нестримний ріст матеріального виробництва і споживання без паралельного духовного росту, продемонстрував згубність розвитку цивілізації в даному напрямку. Тому пошук шляхів виходу із соціально-економічної кризи зосереджується на морально-етичній сфері. Поволі відступає в небуття твердження про те, що економіка і мораль - «дві несумісні речі». І річ не лише в тім, що саме життя довело потребу залучення до матеріально-економічної сфери духовних елементів. В останні десятиріччя західним діловим світом відкрито визнається серйозний вплив багатьох нематеріальних факторів на продуктивність праці. Як стверджує У. Хетчер, «сам факт переплетення в сучасній економіці матеріальних і нематеріальних моментів. . . свідчить не лише про сумісність етики й економіки, але і про можливість позитивної еволюції другої під впливом першої. Думаю, що можна розглядати економіку перш за все як предметне відображення нашої моральності». Очевидно, ми сучасники епохи, в якій етика стає «вступом» до економіки. Універсальний характер етики, як регулятора всіх рівнів і видів відносин людини із соціальним, суспільним і природнім середовищем дозволяє гармонізувати матеріальний і духовний світ людини, її особисте й суспільне, поточне і перспективне, потреби груп, суспільства .

Розбудовуючи ринкову економіку, нам важливо не повторити помилок розвинених країн. Аналіз їх пошуків і досягнень дозволить використати наявний досвід регулювання економічної сфери етичними засобами

В практику ділових (трудових, виробничих) відносин розвинених країн світу етика включена як явище, що описується термінами «етика бізнесу», «ділова етика», «ділова культура», «культура підприємництва», «діловий етикет» тощо. Етика в «широкому « значенні стає одним із основних об’єктів уваги в діяльності підприємств і корпорацій. Звинувачення в неетичному веденні справ - це не лише штрафи, а й ризик втрати репутації. Гучні скандали, які стають новинами міжнародного масштабу, служать нагадуванням суспільству про необхідність жорстких вимог до корпорацій діяти етично.

На Заході діють два підходи до втілення норм ділової етики. Згідно першого, етичні проблеми вирішуються вільною конкуренцією і законом. Другий підхід відповідальність за поведінку покладає не на систему законодавства, а на компанію. Цей, більш відповідальний підхід, передбачає, що компанії властива «соціальна совість». Її керівництво не лише виявляє законослухнянність, а й розробляє стандарти поведінки, виходячи з принципів: особистої порядності, корпоративної совісті, довготривалої благополучності споживача. Ці стандарти оформляються в етичні кодекси фірм. Безумовно, наявність етичного кодексу не гарантує високоморальної поведінки. Тому в корпораціях і фірмах організована просвітницька робота, діють «програми етичної освіти», інструкції щодо поведінки в специфічних ситуаціях (пропозиція хабаря чи його вимога, політика при конфлікті інтересів, взаємин із конкурентами тощо), вироблені санкції за порушення кодексу. Це - свідчення того, що етичні норми, сформульовані в Кодексі не лише політика, а й практика утвердження етичної поведінки. Відповідальність за її функціонування несе керівництво, починаючи з вершини ієрархії.

Міжнародна практика визначення кращих компаній засвідчує, що найбільшої популярності набувають ті, які діють на засадах етики: соціально відповідально, досягаючи моральної згоди між усіма елементами внутрішньої структури і зовнішнього середовища.

В Європейському домі, куди ми прагнемо, співіснують і цілковито поважаються норми поведінки суб’єктів підприємництва, що ґрунтуються на національних культурах.