Ділова етика як фактор утвердження моральності в економічних відносинах
Ділова етика як фактор утвердження моральності в економічних відносинах
Рух Західного світу за людяні відносини, пов’язаний із аналізом перспектив розвитку людства в ХХІ столітті. Нестримний ріст матеріального виробництва і споживання без паралельного духовного росту, продемонстрував згубність розвитку цивілізації в даному напрямку. Тому пошук шляхів виходу із соціально-економічної кризи зосереджується на морально-етичній сфері. Поволі відступає в небуття твердження про те, що економіка і мораль - «дві несумісні речі». І річ не лише в тім, що саме життя довело потребу залучення до матеріально-економічної сфери духовних елементів. В останні десятиріччя західним діловим світом відкрито визнається серйозний вплив багатьох нематеріальних факторів на продуктивність праці. Як стверджує У. Хетчер, «сам факт переплетення в сучасній економіці матеріальних і нематеріальних моментів. . . свідчить не лише про сумісність етики й економіки, але і про можливість позитивної еволюції другої під впливом першої. Думаю, що можна розглядати економіку перш за все як предметне відображення нашої моральності». Очевидно, ми сучасники епохи, в якій етика стає «вступом» до економіки. Універсальний характер етики, як регулятора всіх рівнів і видів відносин людини із соціальним, суспільним і природнім середовищем дозволяє гармонізувати матеріальний і духовний світ людини, її особисте й суспільне, поточне і перспективне, потреби груп, суспільства .
Розбудовуючи ринкову економіку, нам важливо не повторити помилок розвинених країн. Аналіз їх пошуків і досягнень дозволить використати наявний досвід регулювання економічної сфери етичними засобами
На Заході діють два підходи до втілення норм ділової етики. Згідно першого, етичні проблеми вирішуються вільною конкуренцією і законом. Другий підхід відповідальність за поведінку покладає не на систему законодавства, а на компанію. Цей, більш відповідальний підхід, передбачає, що компанії властива «соціальна совість». Її керівництво не лише виявляє законослухнянність, а й розробляє стандарти поведінки, виходячи з принципів: особистої порядності, корпоративної совісті, довготривалої благополучності споживача. Ці стандарти оформляються в етичні кодекси фірм. Безумовно, наявність етичного кодексу не гарантує високоморальної поведінки. Тому в корпораціях і фірмах організована просвітницька робота, діють «програми етичної освіти», інструкції щодо поведінки в специфічних ситуаціях (пропозиція хабаря чи його вимога, політика при конфлікті інтересів, взаємин із конкурентами тощо), вироблені санкції за порушення кодексу. Це - свідчення того, що етичні норми, сформульовані в Кодексі не лише політика, а й практика утвердження етичної поведінки. Відповідальність за її функціонування несе керівництво, починаючи з вершини ієрархії.
Міжнародна практика визначення кращих компаній засвідчує, що найбільшої популярності набувають ті, які діють на засадах етики: соціально відповідально, досягаючи моральної згоди між усіма елементами внутрішньої структури і зовнішнього середовища.
В Європейському домі, куди ми прагнемо, співіснують і цілковито поважаються норми поведінки суб’єктів підприємництва, що ґрунтуються на національних культурах.