Дитяча хореографія
У хореографії, як і в будь-якому мистецтві, немає художніх прийомів, хороших і придатних на всі часи. Художній прийом, природно і що органічно увійшов до загальної танцювальної палітри, служить розкриттю виразної природи танцювальної образності. Сучасність хореографічного мистецтва-то перш за все сучасність його хореографічного образного мислення, в якому зображальність і виразність завжди існують в єдності.
У російських хореографічних спектаклях, починаючи з балету “Полум'я Парижа” В. Вайнонена, і далі в ”Лауренсиі”, «Серці гір” В. Чабукиані, ”фонтані Бахчисараю” Р. Захарова, ”Ромео і Джульєті” Л. Лавровського, ”Шурале” Л. Якобсона і інших синтез класичних і народних танцювальних форм йшов дорогою, далекою від прямого копіювання і буквального перенесення на сцену елементів народної танцювальної виразності
Розглядаючи значення пантоміми як певного елементу образотворчого початку в хореографічній образності, слід зупинитися на відмінності танцю від пантоміми. Якщо танець в своєму єстві узагальнений і багатозначний, то пантоміма в балеті служить як би безпосереднім емоційним відгуком на практичну взаємодію людини і навколишнього світу. Танцю більше властива виразна здатність передавати якнайтонші стани людського духу, пантоміма завжди образотворча. Пантомімноє рух конкретний, миттєво, в нім об'єктивно закладена характеристика лише даного моменту, збереженого в своїй неповторності прояву. Танець абстрагує, пантоміма конкретизує.
Досліджуючи співвідношення образотворчо-виразних початків в хореографічній образності, саме танець є щонайпершим носієм балетної образності, тоді як пантоміма лише вірний помічник танцю в створенні розгорнутого пластичного полотна.
Новим реформатором балету, поборником образотворчого початку в хореографії став М. Фокин, але саме він подарував світу класичну досконалість “Вмираючого лебедя” і “Шопеніани”, що органічно продовжують кращі досягнення російського балету в області симфонічного танцю. Прагнучи наблизити до життя мистецтво балету, Фокин заново розподілив акценти виразності, додавши при цьому великі допоміжні повноваження образотворчому початку. Зображальність в балетах “Петрушка”, “Жарптиця”, “Шехерезада” була для хореографа засобом правдивого прочитання багатогранних характерів, життєвих ситуацій, природних людських вчинків. Віддаючи перевагу образотворчому, вірніше змістовному початку, Фокин завоював нові рубежі виразності хореографічного мистецтва.