Діяльність товариств Просвіта на Волині

Діяльність товариств "Просвіта" на Волині 

Західна Волинь, яка входила до складу Російської імперії, до початку Першої світової війни, за рівнем освіченості та національної свідомості українського насе­лення була найвідсталішою. Давалися взнаки результати антиукраїнської політики царських чинов­ників. Хоча уряд і скасував закон 1876 p. , визнавши тим самим його шкідливість для культурного розвитку українських народних мас, але емансипація українського слова йшла досить повільно, бо російська шовіністична влада забороняла свободу національного розвитку.

Польська держава, відродившись після Першої світової війни, свої землі успадкувала від трьох імперій, які поділили її у XVIII ст. - Російської, Австро-Угорської і Німецької. Серед цих земель українцями були населені переважно області, що належали до війни Австро-Угорщині та Росії. Незважаючи на суворі переслідування і заборони з боку російської та австрійської влади щодо просвіти народу, провідники українського національного руху постійно стверджували у своїх публі­каціях, що "просвіта на Україні має бути національною. Це така життєва правда, що на неї пристане кожен, в кого є здорова голова на плечах, в кого розум не засліплений, хто відчуває всю велику шкоду, яку чинить народові просвіта, не приспособлена ні по формі своїй, ні по змістові до націо­нальних потреб народу. Ми бачимо, що останніми часами починають засновуватися українські видавництва, українські просвітні товариства, біля яких єднається українське громадянство, щоб си­лами спільними посунути наперед просвітню справу на Україні. Заходи ці свідчать про те, що українське громадянство прокидається од сну, од байдужості. Не можна не радіти із заходів україн­ського громадянства в справі організації своїх національних сил біля просвітньої роботи" [8, 8].

Сама ідея "Просвіти" була запозичена з Галичини, де ще в 1868 р. засновано таке товариство, яке поставило собі за мету поширювати просвіту в народних масах і піклуватися про поліпшення їх добробуту. Головою став молодий, енергійний А. Вахнянин, членами були обрані професор акаде­мічної гімназії О. Борковський, студент університету І. Комарницький, урядник М

Коссак, докто­рант прав М. Михаляк, професор академічної гімназії О. Огоновський, професор семінарії О. Партицький, професор академічної гімназії Ю. Романчик, секретар прокураторії Галицького намісництва К. Сушкевич, письменник та художник К. Устинович. У прийнятій програмі вони перед собою ста­вили завдання: заснувати власну бібліотеку, проводити наукові читання, видати книжки для членів товариства, календар тощо. З малого гурту однодумців "Просвіта" розвинулася у розгалужену орга­нізацію, яка охопила всю Галичину, ставши прикладом для відкриття культурно-освітніх організацій у Наддніпрянській Україні наприкінці 1905 p. , а після завершення Першої світової війни — на Волині. Посадові особи всіляко перешкоджали діяльності "Просвіт", побоюючись проголошуваних ними ідей, що могли змінити політику щодо національних меншин. "Просвіти" проголосили, записавши у своїх статутах: розвивати національну самосвідомість народних мас. Львівська організація стала одним із центрів українського національного відродження, її називали матір'ю всіх інших "Просвіт".

Громадсько-політичні настрої, що домінували серед українського населення Волині після завер­шення Першої світової війни, створювали необхідні умови для досягнення компромісу з польською

владою. На її користь опосередковано працювали загальна втома місцевого населення від довготри­валого військового конфлікту та його прагнення налагодити мирне життя. Слід зауважити, що українці Волині здебільшого не виявляли високого рівня національної свідомості та громадської активності. Виснажені війною, восени 1920 р. вони вітали повернення в Західну Волинь польської влади, вбачаючи в ній гаранта політичної стабільності, виведення краю з полону анархії воєнної доби до правового ладу [4, 74].

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні