Діяльність товариств Просвіта на Волині

В основу формування національної політики Польщі щодо українців була покладена інкорпоративна концепція польських націонал-демократів, яка ґрунтувалася на запе­реченні існування української нації [1, 32]. Згідно з цією концепцією українське населення розгляда­лося урядом як потенційний об'єкт асиміляції шляхом зміни національної структури Волині, а також відповідним чином спрямованої мовної та освітньої політики. Виходячи з цього, політика національ­ної асиміляції передбачала якнайшвидшу полонізацію українців, через те характер міжнаціональних стосунків на Волині у перші роки її перебування у складі Другої Речі Посполитої визначав не тільки початок польсько-української конфронтації, а й початок пробудження національне свідомої еліти Волині, виразником чого стало заснування культурно-просвітницьких товариств, які ставали єдини­ми можливими формами збереження української мови, освіти, національних традицій. Із входжен­ням Холмщини, Підляшшя, Західної Волині, Західного Полісся, Галичини до складу Польської держави українці одразу почали зазнавати дискримінаційних утисків з боку політики польської адміністрації у сфері мови та освіти.

Хоча польська конституція 1921 р. проголошувала курс на вільний розвиток національних мен­шин, який мав забезпечуватися автономним устроєм і місцевим самоврядуванням, однак після ви­знання міжнародним співтовариством у березні 1923 р. того, що Західна Україна належить Польщі, наступ на національні права українців посилився, призвівши до загострення міжнаціональних відносин.

Так, 21 травня 1921 р. волинський воєвода Ян Кжановський видав розпорядження про заборону української мови в державних і громадських установах, а Міністерство освіти Польщі заборонило вживати слова "українець" і "український", затвердивши замість них термін "русин" і "руський". Побоюючись зростання національної свідомості українського населення, влада масово ліквідовувала українські навчальні заклади, грубо тиснула на православну церкву, підміняла українське право­слав'я московським та римо-католицизмом. Нові окупанти прагнули одного — знищити українців як націю, а щоб досягти цієї мети, намагалися знівелювати духовно. Використовуючи всі можливі методи захисту своїх прав, українці не боялися заявляти про них навіть на засіданнях польського сейму

23 січня 1923 р. представник від Української парламентської репрезентації С. Підгірський заявив, що одвічні українські землі лише з перебігом воєнних подій 1919—1921 pp. були прилучені до Польської держави на основі договору між Польщею і Росією, без згоди на це автохтонного українського населення. Історія боротьби українського народу впродовж віків свідчила про його прагнення мати державну незалежність. "Ми, представники Волині, Холмської землі, Підляшшя і Полісся, заявляємо з цієї трибуни перед цілим світом, що ціллю Українського народу є відродження Самостійної Української Держави" [5, 70].

Колонізаторська політика польського уряду на Волині викликала повсюдний опір населення, привела до консолідації української спільноти у боротьбі за національні права, проти асиміляції та зневаги, до наростання національно-визвольної боротьби. На захист збереження культури, духов­ності населення патріотично настроєна українська еліта створює громадські культурно-просвіт­ницькі організації "Просвіта", які в легальних умовах своєю діяльністю пробуджували національну свідомість. Незважаючи на заборони щодо відкриття нових "Просвіт", реєстрацію нових філій і читалень, ці осередки українського пробудження на Волині дуже швидко поширювалися на всій території.

Про ополячення українського населення владою свідчить той факт, що в результаті так званого "волинського експерименту" в 1927/1928 навчальному році налічувалося п'ять народних шкіл з українською мовою викладання та 417 польсько-українських шкіл. Серед 2213 учителів налічувалося 536 осіб української національності, але з того часу стався значний приріст польського вчительства, про що свідчить таке признання "Урядового денника Волинської кураторії" (1930. № 4): "Справа виховання молоді в дусі польської державності спочиває переважно в

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні