Діяльність товариств Просвіта на Волині

руках учительства польської національності, яке обняло посади не тільки в школах з українською мовою навчання, але також у школах з українською мовою як предметом та в школах «ультраквістичних»" [10, 86].

За переписом 1931 р. на західноукраїнських землях у складі Польщі налічувалося 8,9 млн осіб, у тому числі 5,6 млн українців, 2,2 млн поляків, 1,1 млн представників інших національних меншин -євреїв, білорусів, німців та ін. [6, 278]. Етнічна строкатість населення використовувалася польською владою для проведення наступальної політики національно-культурної асиміляції українців.

Населення краю всю надію покладало на новостворені громадські організації, які могли у важ­ких умовах польської окупації захистити, зберегти кращі надбання української культури через видавничу справу, заснування українських шкіл, відкриття хат-читалень тощо. Саме товариства "Просвіта" першочерговим своїм завданням вважали поширення часописів, творів українських поетів та письменників. Найскладнішою виявилася справа популяризації галицьких видань. Було це спричинено концепцією ізоляції Волині від впливів галицьких українців.

Загострення міжнаціональних суперечностей примусило польську владу переглянути свою національну політику. Лібералізація в українському питанні стала причиною появи так званого "волинського експерименту", реалізатором якого у 1928-1938 pp. був воєвода Г. Юзевський. Мета цього експерименту полягала в тому, щоб шляхом політичної асиміляції українського населення Волині добитися більш тісного поєднання цього регіону з усіма землями Речі Посполитої. Для досягнення цієї мети програма Г. Юзевського передбачала низку заходів, реалізація яких привела б до радикальних змін у польсько-українських взаєминах на Волині. Передбачалася співпраця в адмі­ністративних органах влади представників обох національностей, особливо в культурно-освітньому напрямі. Реалізовуючи свою програму, Юзевському та його адміністрації певною мірою вдалося послабити напруженість у двосторонніх взаєминах, яка зберігалася із середини 20-х pp

Однак, починаючи з другої половини 30-х pp. у зв'язку зі змінами у внутрішній політиці Польщі, політика польсько-українського зближення на Волині почала виявляти все більшу свою безперспективність. На двосторонні українсько-польські відносини також вплинула відставка Г. Юзевського. Нову адмі­ністрацію очолив О. Гауке-Новак, який своїм головним завданням проголосив "прискорення процесу полонізації воєводства" [7, 101].

Важливим елементом патріотично-національного виховання були шевченківські академії, які з великою урочистістю у переповнених просвітянських залах відбувалися в містах і селах Волині. Польська влада забороняла проведення шевченківських свят, виступи на теми українознавства.

Перші документальні повідомлення про урочисте вшанування пам'яті Великого Кобзаря в Луцьку датуються 1923 р. Випускниця Луцької української гімназії Ірина Левчанівська у своїх спогадах повідомляє: "Ще задовго до шевченківського свята ми, учні гімназії, мали кожен конкретне завдання і виготовляли костюми, декорації, вчились декламувати поезії з «Кобзаря», розучували пісні на слова поета. Сам вечір пройшов з величезним успіхом і не тільки для нас, учнів гімназії, а й батьків, жителів міста був справжнім святом душі" [9, 49]. Але, незважаючи на ці заборони, наприклад, молодь села Жидичин, за підтримки місцевої філії "Просвіти", починаючи з 1926 р. , в березневі дні відзначала пам'ять Великого Кобзаря урочистими академіями. Населення цього села завжди славилося високим рівнем національної свідомості.

1928 р. напередодні березневих свят Луцька повітова "Просвіта" звернулася до всіх голів філій із листом, у якому закликала широко "проводити свята Тараса Шевченка й Івана Франка силами місцевих просвітян та одночасно повідомлялося, що 9 березня поточного року в залі «Просвіти» м. Луцька відбудеться конкурс декламаторів поезій Кобзаря, а найкращі візьмуть участь у святі, яке відбудеться 23 березня" [9, 50]. Наприклад, у селі Тростянець, починаючи

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні