Діяльність товариств Просвіта на Волині

з 1922 p. , коли сюди в шевченківські дні прибула з Луцька балетна трупа В. Авраменка, урочистості, присвячені Т. Шев­ченкові, відбувалися щороку.

Щорічне святкування шевченківських днів здійснювалося в селах Старосілля, Старий Чорто-рийськ, Уміни, Годомичі, Четвертня, Боровичі, Грузятин. Газета "Українська нива" розповідає про працю просвітян у найвіддаленіших селах Луцького повіту: Новий Чорторийськ, Козлиничі й ін. У Цумані 16 березня 1925 р. місцева філія "Просвіти" під керівництвом Олекси Танцюри, який одно­часно керував і просвітянським хором, провела численну шевченківську академію. Серед учасників свята була молодь сіл Карпилівка, Грем'яче, Башлики, Дубище та ін. Активну участь у цьому просвітянському заході взяла відома родина Дашкевичів з Цумані. Пам'ятна шевченківська академія відбулась і в с. Берестяни 20 березня 1932 р. Серед тих, хто рік у рік віддавав шану Великому Кобза­реві, були просвітяни сіл Навіз, Козин, Духче, містечка Рожище. У цих урочистостях брали участь

усі жителі села, від малого до найстаршого. Шевченківські академії, підготовлені і проведені про­світянами в ті роки в селах Голишів, Береза, Милуші, Городище, Буяні, Лаврів, Воютин, Богушівка, Піддубці, Романів, теж є яскравим свідченням гідного вшанування Т. Шевченка. Важливими урока­ми національного усвідомлення свого українського "я" стали шевченківські академії для мешканців інших сіл Володимирського повіту, проведені молодими просвітянами в селах Ізів (1926 p. ), Видюті (1928 p. ), Стара Лішня, Заболотці (1929 р. ), Губин (1932 р. ) та ін

Важливу роль у проведенні шевченківських академій відігравали вчителі-українці, які, незва­жаючи на масове звільнення та переведення в школи історичної Польщі, все ж працювали на Волині. Прикладом цього є село Романів Піддубецької волості. 10 березня 1929 р. тут у приміщенні місцевої школи відбулася шевченківська академія, у якій узяли участь учні, вчителі та жителі села.

Незважаючи на те, що чимала частина волинян-українців була аполітичною й національне аморфною, в краї діяли ті сили, які категорично протиставлялися польській владі. Так, у переддень підписання Варшавського миру органи поліції в Луцьку кваліфікували діяльність товариства "Просвіта" як антидержавну й таку, що має сепаратистський характер. Луцька "Просвіта" заснована 17 вересня 1918 р. [12]. Частина офіцерів українського війська під командуванням Симона Петлюри, що дислокувалось у Луцьку, об'єдналась і створила повітову "Просвіту", однак проіснувала вона недовго, лише 1920 р. набрала сили і ваги у громадському житті міста. При товаристві створювалися школи, сільськогосподарські товариства і кооперативи, видавалась періодика, діяли курси із земле­робства, пасічництва та інші. "Просвіта" формувала бібліотеки української класичної літератури, вела боротьбу за українську мову, відстоювала свою віру. За її допомогою створювалися церковні братства та комітети. Активісти-просвітяни організовували і проводили літературні вечори, дні вша­нування пам'яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, популяризували їхні твори, займа­лися видавничою діяльністю та постановкою вистав аматорськими драматичними гуртками. Напри­кінці 20-х років XX ст. Луцька "Просвіта" об'єднувала 134 осередки і філії, які нараховували понад 3,3 тис. членів. Своєю активною діяльністю товариство притягувало до себе все більше людей. З Луцькою "Просвітою" пов'язані такі особистості, як сенаторка Олена Левчанівська, професор Іван Власовський, ректор гімназії, професор Рафаїл Шкляр, голова наглядової ради Українського банку в Луцьку Іван Бондарчук, історик Олександр Цинкаловський, батько всесвітньо відомого ученого Агатангела Кримського Юхим Кримський, брати Березовські, лікар Арсен Річинський, громадські діячі Олекса Тацюра та Григорій Гладкий і багато інших визначних постатей. Подібною була діяльність інших "Просвіт", які мали читальні.

В окремих місцевостях з

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні