Діяльність товариств Просвіта на Волині

Н. Маркевич, В. Омельчук, В. Савчук, 3. Харченко. З народними танцями, а також композиціями "Запорізький козак Гонта", "Чумак", "Горе Ізраїля" артисти об'їзди­ли всю Волинь. Вихованців школи радо зустрічали далеко за межами краю.

Поряд із хоровими колективами завдяки діяльності волинських "Просвіт" створювалися інстру­ментальні колективи, які відігравали також важливу роль у національно-патріотичному вихованні молоді. Найчастіше це були різноманітні струнні ансамблі, які виникали при театральних гуртках, хорах як допоміжні виконавські "одиниці". Проте музичне життя не обмежувалося тільки колектив­ними формами. Не менш яскравими були й виступи солістів-співаків та інструменталістів, поміж яких було немало справді талановитих митців. Це бандурист Д. Щербина, виступи якого були нелегальними через заборону офіційної влади, що вбачала в його співі прямий заклик до непокори. Це і його колеги-бандуристи К. Місевич та Д. Гонта, які поєднували концертні виступи з просвіт­ницькою роботою. Це, врешті, надзвичайно популярна на Волині бандуристка Г. Білогуб, гра та спів якої відзначались особливою поетичністю, а сама вона ніби уособлювала музично-поетичний дух Волині. Звучала в концертах і фортепіанна музика в інтерпретації випускника Празької консерваторії Р. Савицького.

Незважаючи на утиски польської адміністрації, "Просвіта" намагалася розвивати й театральне мистецтво. Близько половини просвітянських осередків мали свої аматорські гуртки, всупереч труд­нощам, з якими стикалися у популяризації театральної справи (брак приміщень, костюмів та деко­рацій, ставлення до них адміністративної влади). Свої вистави аматорські колективи здебільшого ставили в приміщеннях місцевих шкіл. На 1 липня 1928 p. , наприклад, у філіях Луцької "Просвіти" нараховувалося 42 аматорські гуртки. Найбільші театральні гуртки були в Торчині, Воютині, Жиди-чині, Колках. Активісти-аматори села Баковці Полонківської гміни організували гурток. Ставили в основному жартівливі вистави, які полюбляло все село, - "Як ковбаса та чарка, то й минеться сварка", "Чорт - не жінка". Аматорські гуртки існували також і в селах Боровичі, Гнідава, Годомичі, Крупа, Лаврів, Садів, Хорохорин та ін

Для керівництва театрально-драматичними секціями при філіях товариства "Просвіта" зосе­реджувалися кращі представники української інтелігенції, котрі йшли на будь-які жертви заради збереження національно-культурних цінностей народу, піднесення культурно-освітнього рівня, оскільки розвивати українське мистецтво було нелегко через діяльність у Луцьку польського (Волин­ський театр імені Ю. Словацького) та єврейського театрів. Польський театр, який фінансувався державними установами, перебував у привілейованому становищі. Велику підтримку інтелігенція Волині отримувала з боку митців Наддніпрянської України. Так, у травні 1926 р. до Луцька приїхав талановитий актор і режисер з Наддніпрянщини М. Орел-Степняк. Однак створена ним театральна трупа, що з великим успіхом виступила на Волині, так і не змогла стати на професійний ґрунт, тому

що не вистачило власних сил, а адміністрація допомоги не надавала. Та все ж ця українська трупа сприяла розвитку театрального мистецтва в краї. У товаристві "Просвіта" було створено театральне бюро на чолі з М. Орлом-Степняком. У 1927 р. це бюро надавало аматорським просвітянським колективам тексти п'єс, реквізити. Сам М. Орел-Степняк працював із аматорами-гуртківцями так званим театральним інструктором, використовуючи збірки книжок із теорії акторської гри, що випускалися Львівською "Просвітою".

У 1927 р. на Волинь приїхав М. Певний - учень школи С. Садовського, вихованець М. Сакса-ганського, артист Московського театру, а пізніше Київського державного європейського українсько­го театру. Саме М. Певний у кінці 1928 р. очолив організований у Луцьку гурток, у який увійшли артисти-аматори Г. Білогубова, Д. Гонта, М. Лісовик, М. Лісовикова, А. Мирощенко, О. Неділко,

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні