Діяльність товариств Просвіта на Волині

Н. Певна, І. Поляков та інші, художнім директором був Ю. Миць, директором хору - О. Колесниченко.

Слід зазначити, що через постійні переслідування з боку влади, постійну нестачу коштів музич­но-драматичні секції та гуртки "Просвіти" не змогли перетворитися на сильні культурні заклади на Волині. Та все ж у міжвоєнний період просвітянські товариства були головними осередками згуртування українського громадянства, прагнули відродити і зберегти рідну мову, культуру, звичаї.

У 1933 р. воєвода Юзевський розпочав проти "Просвіти" чергові заходи. У результаті чого число її відділів зменшилось у Волинському воєводстві з 478 в 1928 р. до семи в 1935 р. Водночас воєвода почав замінювати відділення "Просвіти" на організовані під його патронатом місцеві орга­нізації. Однією з них була "Просвітянська хата". В 1933-1935 pp. число її відділень зросло із семи до вісімдесяти. Створювались також "Рідні хати" та українські хори [2, 467]. Особливе значення мало відкриття 6 квітня 1929 р. клубу "Рідної хати" в Луцьку. В цій урочистості брали участь представ­ники адміністрації, а його керівником став інженер Філіп Філіпчук, колишній прем'єр уряду УРЛ. Метою здійснення культурної діяльності під патронатом Юзевського було зближення поляків та українців, що мало певні результати. У 1928 р. Петро Певний заснував у Луцьку український театр, який виступав в багатьох місцевостях. Серед глядачів було чимало поляків, зокрема й урядових осіб [2, 467]

Ліквідовуючи "Просвіту" на початку 30-х років, польська окупаційна влада, щоб утримати видимість "демократії" і справедливості, дозволила зорганізувати "Просвітянські хати". І хоча в останні влилася чимала кількість свідомого українства, проте досягти вершини успіху праці на ниві національного відродження і виховання, що мала "Просвіта", тими силами, які очолювали "Про­світянські хати", не вдалося. То були інші керівні сили, які дуже схилялись до колаборації з окупа­ційною владою. І хоча шевченківські академії і далі відбувалися у селах Волині, були мали вже більш знівельовані з національного погляду, аніж попередні, що їх організовувала й проводила "Про­світа".

За сприяння "Просвіти" у 1926 р. виник перший на Волині український спортивний клуб "Горинь", який налічував 83 члени і мав секції з футболу, настільного тенісу, боксу, музики і розваг. Схожі клуби виникли в Луцьку, Здолбунові і Радзивилові [2, 370]. У 1925—1939 pp. діяло українське спортивне товариство ЛУГ під керівництвом генерала Романа Дашкевича. Ці та інші товариства також відіграли важливу роль у захисті національних інтересів населення Волині.

Перші волинські осередки "Просвіти" припинили свою діяльність вже в 1928 р. Залишилися тільки її читальні. Наступного року така ж доля чекала на її представництва в Ковельському, Дубенському і Рівненському повітах. У 1928—1929 pp. на Волині закрито понад 150 відділень "Про­світи". Однак і надалі вона мала велике значення в житті українців. Дієвою організацією "Просвіта" залишалася у 1933 р. в Кременецькому повіті, де нараховувалося 110 читалень, але при кожній читальні гуртувалося культурне життя українців. Окрім здебільшого багатих бібліотек, при майже кожній "Просвіті" діяв народний хор, аматорський театральний гурток, освітній, розважальний гурток, оркестри.

На місці закритих польською владою "Просвіт" у 1932—1933 pp. почали діяти товариства "Рідна хата", які були найнижчими ланками Українського волинського об'єднання і діяли за одним усталеним статутом, але й вони були ліквідовані протягом 1937—1939 pp. У липні 1934 р. була закрита Луцька "Просвіта". Члени товариства зазнали переслідувань, арештовувались і за сфальсифі­кованими звинуваченнями притягались до судової

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні