Джерела канонічного права

План

1. Взаємовідносини церкви і держави в синодальну добу    

2. Духовний регламент як пам’ятка церковно правової думки початку 17 століття   


1. Взаємовідносини церкви і держави в синодальну добу

У 1776 р. від особи Св. Синоду була надрукована складена декілька раніше єпископами Георгієм (Конісським) і Парфенієм (Сопковським) "Кніга про посади пресвітерів приходських". Згодом вона багато раз перевидавалася. Це практичне керівництво для пастирів з виписками з "Кормчей", "Духовного регламенту", найважливіших синодних указів, а також з вигадувань Отцов. У книзі поміщені і такі вказівки, яких не можна відшукати в інших авторитетних джерелах російського церковного права. Наприклад, дозвіл допускати іншославних до восприемничеству при хрещенні православних дітей з тією лише умовою, аби вони читали при цьому Никео-цареградський символ без filioque.

Синод не раз наказував керуватися цією книгою при накладенні духівниками і церковними судами єпитимій. Її вивчення входило в програми духовних шкіл до середини XIX століття, по ній готували себе до пастирського приходського служіння багато поколінь російських священиків.

"Кормчая Книга" багато разів перевидавалася Святійшим Синодом; в принципі, її визнавали найавторитетнішою церковно-правовою збіркою, оскільки і в "Духовному регламенті" за канонами признавалася обов'язкова сила. Але в "Кормчей" правила наводилися в скороченому вигляді (по "Синопсису"); переклад їх на слов'янську мову в багатьох місцях неточний і малозрозумілий

Недолік "Кормчей" як практичного керівництва по церковному праву полягав ще і в тому, що частина поміщених в ній документів (а це, головним чином, законодавчі акти візантійських імператорів) застаріла і вийшла з вживання.

Тому в 1839 р. , замість "Кормчої Книги", було зроблено видання "Книги Правил", де, разом з грецьким текстом, паралельно давався переклад канонів церковно-слов'янською мовою, наближеною до російської мови. Надалі, при перевиданні "Книги Правил", в неї увійшов лише переклад (без тексту оригінала).

Головне достоїнство "Книги Правил" полягало в тому, що, по-перше, в ній канони відтворювалися повністю, по-друге, в "Книгу" увійшов лише основний канонічний корпус. Правила були тут відокремлені від різнорідного правового матеріалу, або меншої авторитетності, або що зовсім втратив силу, яким переобтяжена "Кормчая".

В той же час і "Книга правил" не позбавлена недоліків текстологій: не скрізь задовільний переклад. Каноністи відзначали і прямі помилки в перекладі окремих грецьких термінів. Ймовірно, із-за смутного уявлення перекладача про державно-адміністративне ділення Римської імперії і територіальне ділення Древньої Церкви не завжди правильно переводяться слова " παροικια " і " επαρχια "

У правилах перше слово " παροικια " майже у всіх випадках позначає єпископію, — по-нашому, єпархію, а друге слово " επαρχια " — митрополичий округ. У "Книзі правил" перше слово часто переводиться як "прихід", а друге — як "єпархія".

У синодних виданнях "Книги правил" немає тлумачень на ці правила. Але в кінці XIX століття вони були видані в декількох випусках "Суспільством любителів духовної освіти" по благословенню Синоду з тлумаченнями Аристину, Зонари і Вальсамона і з коротким викладом правил по "Кормчей Книзі".

У 1841 р. вперше виданий затверджений Синодом "Статут Духовних

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні