Добро і зло як категорії естетики

буквально усе, що існує на світі.

  Зі стародавніх часів вважається що Бог - персоніфіковане добро, а Диявол - персоніфікований гріх. Спробуємо розібратися, чому так склалося і чи є на всі сто відсотків вірним це ствердження.

  За багатовікову історію релігійні філософи накопили багато відповідей на питання: чому у світі, що створений нібито мудрим і добрим богом так багато нещастя і зла?

  Католики кажуть, що у світі багато зла - тому що багато гріха, а зло виникає тому, що людина і людство користаються дарованою їм богом у благо волею. Таким чином відповідальною за зло, а тим більш за велике зло є людина і тільки людина. Людина сама коїть нещастя навколо себе внаслідок людської волі за яку все ж таки слід дякувати бога. Аналізуючи це можна поставити інше питання: а чому бог дозволяє людині і людству так зловживати волею? Адже "даючи добро" на таке зловживання він стає первісною основою зла. З точки зору релігії на це питання слід відповідати так: навіть найбільші іспити послані богом в ім'я людини, щоб зрештою повернути її до добра. Чи значить це, що з погляду релігійної філософії стерті границі добра і зла, що з людини знімається відповідальність за зло і страждання? Мабуть ні, тому що цьому суперечить ряд ініціатив релігійної філософії у відстоюванні загальнолюдських цінностей, але це питання з деяких точок зору теж є двоїстим.

  Але якщо на мить перевернути всі стародавні релігійні християнські цінності? І, представити, що, можливо, добро є зло? Тоді Бог - вигадка і хитрування диявола? І, може бути, в останній своїй основі всі християнські істини помилкові? І якщо ми обмануті, то чи не ми, в силу того ж самого, і ошуканці самих себе? І чи повинні ми бути ошуканцями?

  Не повинні. І саме тому, щоб дивитися на поняття "зло" і "добро" не тільки з одного боку слід розглянути і нетрадиційні релігії, які шанують не добро та Бога, а Сатану і так звані темні сили

  Як вже було написано вище, з давніх давен вважається, що Диявол - персоніфікований гріх та зло. Саме тому переважна більшість світових релігій займає позицію протистояння по відношенню до нього. Але це не заважає існуванню інших нетрадиційних релігійних течій, таких як сатанізм.

  Стосовно служителів сил темряви часто пишуть, знімають фільми, а ще більше говорять. Але переважна більшість публікацій і телефільмів висвітлює це явище однобіч­но, іноді зовсім необ'єктивно, а фахової літератури з цієї теми дуже мало, в чому я не раз переконався готуючи цю працю.

  Так що ж таке сатанізм?

  Сатанізм - релігійний напрямок, який пе­редбачає поклоніння якійсь демонічній істоті. Це може бути Сатана, Диявол, Люцифер, Вельзевул, Асмодей, Сет та інші. Він має багато імен, але при цьому нерідко перших трьох демо­нів вважають за одну особу в трьох іпостасях. Віра в існування Сатани (Диявола, Люцифера) виникла у релігіях стародавнього Ірану та іудаїзмі, набула поширення в середньовічній Євро­пі як результат розвитку християнської демоноло­гії. Демонологія - розділ християнської теології, який присвячений вивченню питань, пов'язаних з походженням зла, діяльністю Сатани та інших демонів і протидією їм. Взагалі, тут можна акцентувати увагу на тому, що християнська релігія приділяє значну увагу поширенню інформації про Диявола, як про

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні