Договори в сфері інтелектуальної власності
Даний договір може бути укладений між власником прав на обєкти права інтелектуальної власності , що є ліцензіаром за ліцензійним договором будь-якого виду, і банком. У такому випадку клієнт, що є ліцензіаром, відступає фактору (банку) своє право вимоги від боржника (ліцензіата) виконання грошових зобов'язань у вигляді паушальних платежів чи роялті за ліцензійним договором, а банк у свою чергу надає клієнтові за плату (відсотки) кошти. Клієнт може відступити фактору свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення зобов'язання перед фактором, тобто в договорі факторингу може бути встановлено, що фактор здобуває право вимоги від боржника (ліцензіата) виконання грошових зобов'язань тільки у випадку, якщо клієнт (ліцензіар) не виконав вчасно свого зобов'язання перед фактором.
Згідно з ст. 576 ЦК майнові права, в тому числі й права на об’єкти права інтелектуальної власності, можуть бути предметом договору застави. За цим договором кредитор
(заставодержатель) має право у випадку невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Оскільки передача прав на об’єкти права інтелектуальної власності із введенням у дію нового ЦК не вимагає реєстрації, безпосередньо в договорі застави сторонам необхідно врегулювати усі відносини, пов'язані з передан-ням прав. Таким чином, немає необхідності паралельно з договором застави укладати ліцензійний або якійсь інший договір для оформлення відносин щодо передачі прав.
Сутність поняття ліцензії.
Певний інтерес викликає формулювання ч
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір. . . ;
5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності».
Виходячи з наведеного вище, можна зробити висновок: ліцензія — це договір. Протилежний висновок можна зробити, проаналізувавши ст. 1114 ЦК, яка встановлює, що не підлягають обов'язковій державній реєстрації ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності і договори, визначені статтями 1109, 1112 і 1113 цього Кодексу.
Визначення питання, чи є ліцензія, введена в наше законодавство новим ЦК, договором, має велике практичне значення, оскільки це впливає на її форму і суб'єктний склад. Розглянуті договори повинні укладатися в письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 1107 ЦК «у випадку недотримання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним», тобто недотримання простої письмової форми в договорах на передачу прав на обєкти права інтелектуальної власності спричиняє недійсність договору. Тоді як відповідно до нового ЦК для інших об'єктів цивільного права (ст. 218) недотримання простої письмової форми не тягне за собою недійсність угоди, а тільки позбавляє сторони права посилатися для підтвердження