Дорогобузька ікона

ДОРОГОБУЗЬКА ІКОНА 

Дорогобузька iкона, вiдновлена львiвськими фахiвцями- реставраторами. Дорогобузька iкона вражає осяжнiстю - жодна деталь постатi Марiї й Христа не є площинна, а деталi цi вималюванi, до того ж, iз чудовим вiдчуттям декоративної доцiльностi, фiлiгранним акцентуванням прикрас на рукавi, на Богородичному плащi-мафорiї й тонким лiнеарним промальовуванням численних складок одягу Iсуса Христа (зображення мiститься на грудях Марiї), котрий благословляє людей характерним жестом правої руки й наче вказує на Богоматiр як на об'єкт надiї вiруючих.

У Дорогобузькiй iконi проступають локальнi ознаки Волинської iкони. При всiй монументальностi постатi Марiї плечi в неї вузькi й вельми похилi. Для всiєї композицiї характерна округлiсть, завершенiсть малюнка й пластичнiсть форми. Обличчя облямоване прекрасно орнаментованою широкою стрiчкою, що немовби свiтиться, кидаючи неяскравi рефлекси на лик Марiї. Рис Богородицi ще не торкнулася українiзацiя ликiв святих, яка настане дещо пiзнiше. Але зовнiшнiсть Матерi Божої з неодмiнно збiльшеними очима допомогла анонiмному волинському майстровi передати унiкальну промовистiсть Марiї, її звертальнiсть до кожного вiруючого, що приходить до неї. Це саме Провiдниця ( Одигiтрiя) - у найточнiшому значеннi цього слова! і благословляючий жест Христа до Матерi, i зустрiчний рух руки Марiї в напрямi до Сина, i погляд, що " заглядає в душу", i вуста, що "ворушаться",- усе це ознаки розмови Богородицi з вiруючими людьми: це її настанови, вираженi мовою жестiв, нюансами погляду.