Дослідження сприймання і спостережливості учня
Багато корисного в розумінні, пов’язаних з рухами психофізіологічних механізмів сприймання розкрив російський фізіолог І. М. Сеченов. він зв’язав їх з роботою певної системи. Відстань до предметів, їх глибини і висоти, довжини і швидкості руху, писав І. М. Сеченов, все це продукти відчуттів, поставлених в мозок особистості і являється вимірювачем часу.
Д. Бом й своїх дослідженнях розкриває такі мотиви: “З раннього дитинства у мозку дитини загальні структурні елементи мають тенденцію розпадатися, коли їм не приходиться стикатися з певною структурою”. На початку і в ході свого розвитку школяр постійно відкриває для себе структуру предметів, в процесі довгих і різноманітних експериментів в спілкуванні і іграх, навчанні і праці. З цих видах діяльності молодший школяр цікавиться ними, спостерігає, провіряє і підтверджує його перцептивні гіпотези. З віком, цей процес безперервного, рецептивного дослідження навколишнього середовища, в різних видах практичної діяльності перетворюється у людини в життєво важливу звичку.
Значно ускладнюються й удосконалюються в дітей шкільного віку сенсамоторні зв’язки. Написання буквених і числових знаків потребує насамперед точного диференційованого сприйняття їх, а потім і відтворення, що є для дитини значно більш складною задачею. Вправи в написанні – це утворення складних зорово-рухових тимчасових зв’язків у корі головного мозку. Почуттєве сприйняття дозволяє школяру побачити багатство явищ навколишнього світу. Позначені словом, якості предметів стають значимими. Набуваючи значення орієнтирів, вони викликають особливу увагу дитини: він починає їх помічати в навколишніх речах, учиться спостерігати.
Отже, сприйманням називається відображення у свідомості молодшого школяра предметів або явищ об’єктивної діяльності внаслідок їх дій на аналізатори (зоровий, слуховий, дотиковий)
У молодшому шкільному віці продовжується розвиток сприйняття. Завдяки удосконалюванню спостереження сприйняття перетворюється в усе більш цілеспрямований і керований процес.
Для вивчення різнорівневих властивостей сприймання передбачено методики дослідження спостережливості, сприйняття часу й характеру впливу пізнавального контролю на зорове, слухове та дотикове сприймання.
Скрипчено відзначав, що у першокласників труднощі в сприйманні форми та її відображенні. Деякі з них допускають помилки в зображенні фігур, написанні букв чи цифр. У перші тижні навчання 12,3% першокласників “перевернуто” пишуть цифру 6; 10,6%-букву Я; 19,2% - букву Б. Більшість цих дітей відчуває труднощі і в сприйманні розміщення предметів у просторі. Спостерігається, що в одних дітей швидко проходять такі особливості у сприйманні і відтворенні об’єктів, а в деяких вони впливають на труднощі у письмі і читанні. Частина таких дітей відноситься або до групи учнів з дислексією (з надмірними в оволодінні письмом), або до групи дітей з дислексією (з надмірними труднощами в оволодінні читанням). Але не тільки згадані особливості сприймання і відтворення об’єктів визначають дітей-дисграфіків і дислексиків. Спостереження показують, що таких дітей в ніякому разі не можна зараховувати до розумово відсталих. Г. Крайг та інші наводять багато фактів, коли з таких дітей виростали видатні особистості. Наприклад, Т. Едіксон, Х. К. Андерсен та багато інших у молодших і частково у середніх класах зараховувалися до дислексиків. Велика кількість таких дітей у процесі переборення труднощів читали хоч і повільно, але вдумчиво, набували віри у свої сили і ставали видатними особистостями.
Про якісні зміни сприймань у школярів, передусім зорового, можна робити висновки з