Драматичні твори Пушкіна

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ ПУШКІНА 

Число творів, написаних Пушкіним для театру, невелике, але його драми, як з художнього, так і з ідейного боку, належать до найзначнішого в його спадщині. Всі вони (за винятком нарисів трагедії про Вадима Новгородського і комедії про гравця) створені в період повної зрілості пушкінської творчості — з 1825 по 1835 р.

У закінченому вигляді Пушкін залишив всього п'ять п'єс: «Борис Годунов» і чотири «маленькі трагедії»). Майже до кінця була доведена драма «Русалка» і до половини «Сцени з рицарських часів». У рукописах залишилися плани і накидання ще близько десятка п'єс.  

Свої драматичні твори Пушкін писав не для читання, не як поеми в діалогічній формі, а як театральні п'єси, для постановки на сцені. Він чудово знав театр з дитинства і добре розрізняв драми чисто літературні, тобто такі, весь зміст яких, ідейне і художнє, повністю сприймається при читанні, — і твори, написані для театру, в яких в розрахунки автора входить гра акторів, театральна дія, безпосередньо сприймані глядачем. П'єси Байрона Пушкін справедливо вважав поемами, що драматизувалися, творами літературними, а не театральними. Про драму Байрона «Каїн» він писав: «„Каїн" має одну тільки форму драми, але його незв'язні сцени і відвернуті міркування насправді відносяться до роду скептичної поезії „Чильд-Гарольда") («Про трагедії Байрона» — див. т. 6). Так само Пушкін заперечував драматичний, театральний характер трагедії поета Хомякова «Ермак»

«Ермак», що «ідеалізується, — писав він, — ліричний твір палкого юнацького натхнення, не є твір драматичний» («Про народну драму і драму „Марфа Посадница"» — див. т. 6).

Сам Пушкін, як і Гоголь, Островський і інші драматурги, писав свої п'єси завжди з розрахунком на їх театральне, сценічне втілення, і тому, читаючи їх, ми повинні для повного розуміння їх сенсу уявляти собі і дії, що відбуваються на сцені, але не названі Пушкіним (дуже скупим на ремарки), і душевні переживання дійових осіб, які в театральному виконанні актора, що уважно вивчивший авторський текст, повинні виразити в інтонаціях, міміці і рухах, і які в літературному творі, призначеному для читання, описуються поетом.

Пушкін з раннього дитинства складав п'єси. У семи-восьмирічному віці він розігрував перед сестрою придуману їм самим французьку комедію «L'Escamoteur» («Шахрай»), в ліцеї він писав комедії «Так водиться в світлі» і «Філософ». Всі ці твори не дійшли до нас. Найраніші з драматичних нарисів Пушкіна, що збереглися, відносяться до 1821 р.

Впродовж творчості Пушкіна характер його драматургії кілька разів мінявся. У цьому жанрі ясніше, ніж у всіх інших, виражався тісний зв'язок його поезії з подіями сучасності і роздумами поета на соціальні і політичні теми.

Творчість Пушкіна-драматурга виразно ділиться на чотири етапи, з яких тільки два середніх представлені закінченими творами.

До першого етапу (1821—1822) відносяться плани і уривки двох п'єс — «Вадим» і «Гравець» («Скажи, какой судьбой друг другу мы попались») Це була епоха розквіту романтизму в творчості Пушкіна і в той же час вищий підйом його революційних настроїв. У ці роки, в Кишиневі, в Кам'янці, він постійно спілкувався з членами Південної спілки декабристів, з Володимиром

1 2 3 4 5 6 7 8