Екологічна етика в Україні
1. Покладаючись на науку і новітні технології (чи навіть на економіку і законодавство) без врахування етичних і філософських положень, ми можемо створити не менше проблем, ніж знайдемо рішень. Надання екологічних проблем на відкуп “експертам” науки і техники зовсім не означає, що ми можемо розраховувати на одержання об'єктивних, безсторонніх рішень, це лише означає, що цінності, покладені в основу цих рішень, будуть їхніми цінностями. До того ж не завжди природоохоронними. Тому наукова, правова, економічна й інша оцінки екологічних ситуацій повинні бути доповнені етичною оцінкою.
2. Екологічна етика дає загальну мову для обговорення і розуміння етичних і екологічних проблем. Вивчаючи мову екологічної етики, ви знаходите можливість розуміти, оцінювати і спілкуватися з різними фахівцями. Що, у свою чергу, допоможе вам стати повноцінним учасником природоохоронних дебатів.
3. Екологічна етика надає нові, переконливі аргументи на захист природи, що базуються на категоріях етики: “права”, “обов'язки”, “борг”, “благо” і т. д. Таким чином, вам стає легше висловлювати природоохоронні погляди і захищати їх.
4. Екологічна етика тривожить совість людини, змушує її легко приймати рішення, а не переадресовувати їх природоохоронним органам, уряду і т
5. Одна з традиційних функцій будь-якої етичної теорії — запропонувати оцінку й спосіб вирішення проблеми. Етичні теорії можуть застосовуватися до окремих ситуацій і пропонувати специфічні рекомендації Екологічна етика дає обґрунтовану базу, на якій можна будувати аналіз і пропонувати рекомендації.
6. Екологічна етика не лише отримує вигоду від традиційних етичних теорій, але і сама робить внесок у розвиток цієї галузі філософії.
Історія екологічної етики
Про етичне ставлення до природи здавна говорили багато видатних людей: Будда, що проголосив принцип незавдавання шкоди іншим живим істотам, Піфагор, Плутарх, що розглядали добре ставлення до тварин як основу моральної поведінки людини, Франциск Ассизський, що сприймав живих істот як своїх братів і сестер, Томас Мор і Мішель де Монтень, що закликали до милосердя стосовно тварин, Мухаммед, що захищав тварин від недбайливих людей.
Навіть у найголодніші роки Ганді відмовився змусити індусів їсти м'ясо: “Ми не можемо вбивати корів, ми маємо бути солідарними з усяким створінням, що страждає”.
Засновниками екологічної етики можна назвати американського еколога і природоохоронника Олдо Леопольда (1887-1948) і німецького лікаря і філософа Альберта Швейцера (1875-1965). Класична праця О. Леопольда “Календар пісщаного графства” була видана у 1949 році, після смерті його автора. У 1953 році вийшли інші його книги під заголовком “Кругова ріка”. У цих роботах О. Леопольд розвив свої погляди з екології, екологічної етики (етики землі) і природоохоронної естетики. Етика благоговіння перед життям (універсальна етика) розроблена Альбертом Швейцером у класичних працях “Культура й етика” (написана на початку 20-х років і видана в 1923 році), а також у “Вченні про благословення перед життям” (написана в лікарні в 1961 році, вийшла в НДР у 1963 році).
Великий поштовх у розвитку екологічної етики дали екологічна теологія (вивчення екологічних етичних поглядів різних релігій), а також пильна увага