Екологічні права громадян

що поняття «охорона» і «захист» прав взаємозалежні, але не тотожні. Захист екологічного права здійснюється тоді, коли воно вже порушено ким-небудь. Охоронні розпорядження, що містяться в екологічному законодавстві, встановлюють об’єктивно специфічні примусові заходи і форми захисту порушеного права. Можна сказати, що охоронні норми статичні, а норми про захист юридичного права – динамічні.

Екологічні права громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища можна підрозділити на право: брати участь у заходах, що забезпечують раціональне використання природних об’єктів; громадських утворень в галузі екології; в обговоренні нормативних актів та інших заходів з метою запобігання негативним наслідкам; у проведенні екологічної експертизи.

Отже, екологічні права громадян – це закріплена в законі і гарантована правом сукупність юридичних можливостей та засобів, які дозволяють задовольняти потреби громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

 


2. Конституційні екологічні права громадян

Серед конституційних екологічних прав громадян чільне місце посідає їх право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, яке належить до основних природних прав і закріплене в ст. 50 Конституції України і ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Це право притаманне людині від часу її народження і є фактичним правом кожного громадянина вимагати дотримання еколого-правових приписів. Цьому праву відповідає обов’язок кожного і держави щодо його забезпечення

Дане правило являє собою юридичну можливість проживати в навколишньому природному середовищі, яке б не заподіювало шкоди його здоров’ю і життю, а в разі порушення цього права – вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку. У законодавстві, на жаль, не визначені повною мірою критерії безпечного середовища. Але саме визначення поняття «безпечне» вказує на те, що основним критерієм є відсутність небезпеки. Екологічно небезпечним вважається такий стан довкілля, «при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей» ст. 50 вищезгаданого закону.

Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля за своїм характером – пасивне право, бо підставою для його виникнення є норма закону, а тому суб’єктові не обов’язково входити у відповідні стосунки. Як і для будь-якого абсолютного права, для нього характерна наявність непевного кола зобов’язаних осіб, що повинні утримуватися від його порушення, в тому числі і держави. На відміну від цього права, право на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права на безпечне довкілля, – це активне право особи. Його реалізують шляхом звернення до суду з позовом до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди не лише здоров’ю, а й майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Підставою виникнення цього права є склад екологічного правопорушення.

Шкода, заподіяна порушенням права на безпечне довкілля, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків, за час необхідний для відновлення здоров’я, якості довкілля, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Право громадян на одержання екологічної інформації

Дане право розглядається як вільний доступ до інформації про стан навколишнього середовища і вільне одержання,

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні