Економічна людина і раціональна економічна поведінка

зумовлені способи дії, прив'язані до різних соціальних структур та інститутів.

 


2. Раціональна економічна поведінка людини

В основу класичної економічної теорії покладена аксіома про те, що поведінка людини, коли вона з погляду спрямованості на досягнення індивідуальних цілей набуває характеру економічної поведінки, постійно раціональна. Ступінь раціональності визначається шляхом співвіднесення певної поведінки (економічних дій) з отриманим результатом. При цьому передбачається, що суб'єкт господарювання в процесі ухвалення рішення, яке характеризується добором різних варіантів, відкидає всі можливі альтернативи, крім тієї, яку він оцінює як оптимальну, тобто таку, що найбільше відповідає досягненню поставленої мети.

Тому теорема про раціональність спирається на ряд аксіоматичних суджень:

- про те, що людина, яка приймає рішення, має у своєму розпорядженні таку повноту інформації, що отримує можливість із усієї кількості альтернативних варіантів поведінки вибрати найбільш сприятливий і тому здатна самостійно і правильно вирішити проблему вибору;

- раціональність самої мети розглядається як даність, що не викликає сумніву;

- на підставі викладених аксіом вважається доведеним існування критеріїв раціональності. 1

У наш час економічна наука деякою мірою розширила межі раціональності. Як справедливо зазначив В. Радаєв, людина, відповідно до сучасної економічної теорії, здатна зректися максимізації корисності, додержуватися альтруїстичних мотивів, може припускатися помилок у прийнятті рішень. Але для того щоб її дія вважалася "економічною", вона повинна поводитися раціонально. З того часу, як В. Парето розділив логічні й нелогічні дії, раціональність, власне кажучи, перетворилася на основний критерій, що відокремлює для більшості дослідників економічне від неекономічного. У кінцевому підсумку, економічне просто ототожнюється з раціональним. Так, за переконанням Л. Мізеса, "сфери раціональної та економічної діяльності. . . збігаються

Будь-яка розумна дія є одночасно і дія економічна. Будь-яка економічна діяльність раціональна". Цим ототожненням досягається логічна ясність і вирішується проблема кількісного вимірювання, що настільки вигідно відрізняє економічну теорію від соціальних дисциплін.

Економіст вибирає логіку "об'єктивної раціональності". На думку Й. Шумпетера, у багатьох випадках економіст цілком може обійтися без "суб'єктивної раціональності", особливо якщо в його розпорядженні є повні дані про поведінку людей і фірм. Але якщо таких даних не вистачає, то "суб'єктивна раціональність" може виявитися досить корисною.

Істотно відрізняється від економічного соціологічний підхід до раціональності (табл. 3. 1).

Він спирається на класичну типологію М. Вебера, що представив чотири "ідеальних типи" соціальної дії, які розрізняються за способом їхньої мотивації:

- цілераціональна дія - продумане використання умов і засобів для досягнення поставленої мети;

- ціннісно-раціональна дія - ґрунтується на вірі в самодостатні цінності (релігійні, естетичні);

- афективна дія - обумовлена емоційним станом індивіда, його безпосередніми почуттями, відчуттями;

- традиційна дія - грунтується на тривалій звичці або звичаї.

Серед найбільш поширених Вебер називає цілеспрямовану дію, тому що господарська поведінка відрізняється орієнтацією на специфічні, тобто на господарські цілі. Такими прийнято вважати бажані кінцеві ситуації (стани) у господарській сфері, досяжні в найближчому майбутньому. Кожній цілі відповідає уявлення про неї, зміст якого виражається в кількісних розрахунках і прогнозах щодо очікуваного економічного результату.

Господарські цілі - це, як правило, матеріально-речові цілі (величина прибутку чи витрат) або формально-розрахункові (рентабельність). У першому випадку господарські цілі пов'язані з техніко-економічним обґрунтуванням, яке має критерії, що дозволяють перевіряти ступінь досягнення (або недосягнення) цілі. Зовнішньою формою, у якій актуалізуються цілі, є бажання, саме вони є суб'єктивним чинником людських дій.

Суб'єкти господарювання часто мають кілька цілей, що вважаються майже рівнозначними, таким чином, виникає ситуація, яку називають конкуренцією

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні