Економічне мислення в соціальній економіці

Методологія неокласичного аналізу вибудовувалась на твердженні, що у функціональній теорії немає «абсолютних» категорій, а є лише категорії «відносні», взаємозалежні та такі, що визначаються людиною — виробником та споживачем. Теорія граничної корисності заклала основи нової домінанти, котра заперечує вартість як дещо притаманне товару й не поширює її на аналіз усієї господарської системи в цілому, обмежившись лише індивідуальним економічним вибором. Прихильники неокласичного аналізу утверджували цей методологічний засновок у всіх сферах економічної науки. Зокрема, А. Маршал розв’язав проб­лему одночасної оцінки вартості кінцевих продуктів і факторів виробництва, порівнюючи корисність і вартість (витрати) з двома лезами ножиць: як немає підґрунтя дискутувати, яке — верхнє чи нижнє — лезо ножиць розрізає папір, так немає і смислу дискутувати щодо того, чим регулюється вартість — корисністю чи витратами виробництва. Суть полягає в необхідності використання методу взаємного й одночасного визначення обох підходів. Через взаємодію, у якій корисність і витрати виступають як рівноправні і незалежні сили, визначаються точка рівноваги попиту і пропозиції та, відповідно, вартість і ціна. Тенденція до синтезу двох підходів — «острівного» і «континентального» отримала назву «метакультурного» типу мислення.

У новітній час неокласична теорія набула нових наукових відтінків, доповнившись проблемою пошуку інформації для прийняття оптимального рішення в умовах невизначеності та ризику. Уся справа в тому, що за сучасних «технологічних» умов принцип рівноваги, як самодостатній при аналізі економічних систем побудови моделей, обернувся недосконалим

Ось чому Ф. Найт запропонував при побудові моделей розрізняти поняття невизначеності й ризику та виокремив особливу функцію економічної системи — підприємницьку, що, безперечно, позначилося на фор­муванні сучасного мислення. У цілому ж процес ґрунтується на осмисленні та переосмисленні таких методологічних засновків:

— класична політекономічна теорія (далі — перша) вибудовуєть­ся на об’єктивності визначення вартості як суспільних витрат праці;

—  маржиналізм (далі — друга) — на суб’єктивному сприйнятті (оцінці) вартості конкретним споживачем; перша ґрунтується на аналізі змісту економічного явища й оцінює його або сумарною, або середньою величиною. Друга використовує метод граничних величин для характеристики суті та форм економічних явищ і процесів; перша враховує родову корисність будь-якого блага у зв’язку з потребами людського роду; друга ґрунтується на корисності конкретної одиниці блага, що відображає інтерес споживача;

— перша не вивчає проблему особистого споживання достатньо глибоко. Друга ж вивчає особисті інтереси та мотиви дій спо­живачів, що мають місце в основі теорії поведінки споживача;

— перша визначає виробництво як первинне щодо споживання, а вартість — як його результат. Друга ж на час свого зародження вважала первинною саме сферу споживання, і лише завдяки А. Маршалу відбулася ув’язка виробництва і споживання матеріальних благ;

— друга значно ширше використовує математичні методи економічного аналізу (функцію користності, шкалу переваг, криву байдужості, коефіцієнт еластичності тощо);

—  друга пов’язує цінність блага з його обмеженістю;

— сучасна оцінка виробничої діяльності почала використовувати граничні величини під час розв’язання проблем максимізації — мінімізації, зіставлення витрат і результатів;

— маржиналізм використовує як власну теорію часткової рівноваги (А. Маршал), так і теорію загальної рівноваги Л. Вальраса, розглядаючи їх через взаємодію інтересів і мотивів поведінки економічних суб’єктів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні