Економічне мислення в соціальній економіці
У новітній час неокласична теорія набула нових наукових відтінків, доповнившись проблемою пошуку інформації для прийняття оптимального рішення в умовах невизначеності та ризику. Уся справа в тому, що за сучасних «технологічних» умов принцип рівноваги, як самодостатній при аналізі економічних систем побудови моделей, обернувся недосконалим
— класична політекономічна теорія (далі — перша) вибудовується на об’єктивності визначення вартості як суспільних витрат праці;
— маржиналізм (далі — друга) — на суб’єктивному сприйнятті (оцінці) вартості конкретним споживачем; перша ґрунтується на аналізі змісту економічного явища й оцінює його або сумарною, або середньою величиною. Друга використовує метод граничних величин для характеристики суті та форм економічних явищ і процесів; перша враховує родову корисність будь-якого блага у зв’язку з потребами людського роду; друга ґрунтується на корисності конкретної одиниці блага, що відображає інтерес споживача;
— перша не вивчає проблему особистого споживання достатньо глибоко. Друга ж вивчає особисті інтереси та мотиви дій споживачів, що мають місце в основі теорії поведінки споживача;
— перша визначає виробництво як первинне щодо споживання, а вартість — як його результат. Друга ж на час свого зародження вважала первинною саме сферу споживання, і лише завдяки А. Маршалу відбулася ув’язка виробництва і споживання матеріальних благ;
— друга значно ширше використовує математичні методи економічного аналізу (функцію користності, шкалу переваг, криву байдужості, коефіцієнт еластичності тощо);
— друга пов’язує цінність блага з його обмеженістю;
— сучасна оцінка виробничої діяльності почала використовувати граничні величини під час розв’язання проблем максимізації — мінімізації, зіставлення витрат і результатів;
— маржиналізм використовує як власну теорію часткової рівноваги (А. Маршал), так і теорію загальної рівноваги Л. Вальраса, розглядаючи їх через взаємодію інтересів і мотивів поведінки економічних суб’єктів.