Економічні категорії, закони і принципи
Автор цього визначення – видатний німецький філософ XVIII століття Г. Геґель у книзі “Філософія права” писав про політичну економію як науку, що робить “честь думці”, адже вона, маючи перед собою масу випадковостей, відшуковує їхні закони.
Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей. Однак не можна ототожнювати економічні закони з законами природи, як це робили у минулому деякі дослідники – від Конфуція, або Кун Фу-цзи (VІ століття до нашої ери, Стародавній Китай), до французького фізіократа Ф. Кенé (XVIII століття). Економічні закони і закони природи мають ряд суттєвих відмінностей:
1) природні закони – це закони природи, економічні закони – закони господарської діяльності людей;
2) закони природи вічні (у всякому разі обмежені тільки часом існування нашого Всесвіту), економічні ж мають історичний характер, хоча вони, як і природні закони, є об’єктивними, але все ж це – закони людської діяльності і поза нею не існують, тому й змінюються разом зі зміною суті господарської діяльності і зникнуть разом з людською цивілізацією;
3) природні закони діють неухильно, як фатум, а економічні – є лише пануючою тенденцією, існують як усереднення явищ, відхиляючись у той чи інший бік;
4) відкриття і застосування законів природи відбувається об’єктивно, поза участю людини, економічні закони застосовуються людиною свідомо чи несвідомо, вони часто прокладають собі дорогу, зустрічаючи протидію з боку відживаючих сил суспільства;
5) природні закони не враховувати не можна, тоді як економічні можна і не враховувати, хоча діяти вони будуть, однак нехтування дією економічних законів може призвести до катастрофічних для даного суспільства наслідків.
Економічні закони у сукупності утворюють систему економічних законів. Кожна економічна система має свою систему економічних законів
Розрізняють загальні, особливі і специфічні економічні закони.
Загальні діють у всіх економічних системах, особливі – не у всіх, а хоча б у двох економічних системах, а специфічні – тільки в окремих економічних системах. Так, закони безмежного зростання потреб чи рідкісності ресурсів – загальні, закони попиту і пропозиції, товарного обміну – особливі, а закони конкуренції чи феодальної ренти – специфічні.
Економічні принципи – це, як і закони, узагальнення, але, на відміну від законів, вони містять значні допущення, усереднення, є менш обов’язковими, ніж закони, вказуючи на загальні тенденції економічного розвитку.
Зокрема, в ринковій економіці діють економічні принципи раціональності (раціонального, доцільного використання обмежених виробничих ресурсів) і доходності (доходності підприємницької діяльності), однак це зовсім не означає, що у будь-якому господарстві ресурси використовуються однаково раціонально і доцільно, а кожне підприємство обов’язково є прибутковим. Тут виявляється тільки загальна тенденція: підприємства мають різну прибутковість і з різною доцільністю використовують ресурси, при цьому існує велика кількість нераціональних і нерентабельних підприємств.
У західній економічній теорії не вбачають особливої різниці між економічними законами і принципами, об’єднуючи їх поняттям “економічні принципи”.
Наприклад, книга видатного англійського теоретика А. Мáршалла, яка побачила світ