Електричний привід (електродвигуни)

електродвигуна називається залежність частоти обертання його вала від обертаючого моменту, який він розвиває n=f(М).

У всіх електродвигунах, за винятком синхронних, у двигунному режимі роботи при збільшенні моменту навантаження на валу частота обертання зменшується, а в гальмівних режимах при збільшенні частоти обертання гальмівний момент зростає. У різних двигунах призміні навантаження на валу частота обертання змінюється неоднаково. Залежно від того, наскільки змінюється частота обертаний двигуна при зміні навантаження на його валу, механічні характеристики поділяються на абсолютно тверді, тверді та м'які

Абсолютно твердою називається механічна характеристика двигуна, частота обертання якого не змінюється при зміні навантаження на його валу. Таку характеристику мають синхронні електродвигуни.

Тверду характеристику має двигун, що мало змінює свою частоту обертання при зміні навантаження на валу в широких межах. До них відносяться електродвигуни постійного струму з паралельним збудженням та асинхронні.

М'яка характеристика у двигунах, в яких при невеликому збільшенні навантаження на валу значно зменшується частота обертання (електродвигуни постійного струму послідовного збудження) .

Розглянемо   детальніше    механічні    характеристики асинхронних електродвигунів

Рівняння обертаючого моменту асинхронного двигуна має вигляд:

                                                                                 (1)

де М — обертаючий момент на валу двигуна, Нм;

Ммакс — максимальний момент двигуна, Нм;

Sk — критичне ковзання (ковзання при максимальному моменті на валу двигуна) ;

S — ковзання;

q— коефіцієнт.

Величина ковзання S показує, наскільки ротор відстає від частоти обертання магнітного поля статора:

                                                                                                  (2)

де n — частота обертання ротора, об/хв;

n0 — частота   обертання   магнітного   поля   статора, об/хв;

 об. /хв.                                                                                        (3)

тут f — частота струму (f=50 Гц) ;

р — число пар лолюсів.

Ковзання при роботі електродвигуна у двигунному режимі змінюється від одиниці (при нерухомому роторі) до нуля (коли ротор обертається синхронно з магнітним полем статора).

Значення Ммакс, Sk і д з формулами (1) можна визначити за каталожними даними двигуна:

Ммакc=                                                                                  (4)

Де    — кратність максимального моменту;

Мн — номінальний момент двигуна:

                                                                                    (5)

тут Рн — номінальна потужність, кВт;

nн — номінальна частота обертання, об/хв.

Критичне ковзання обчислюють за формулою:

                                                                                   (6)

                                                                                        (7)

де Sн — номінальне ковзання двигуна ;

— відношення кратностей максимального і

пускового моментів;

тут  Кп = — кратність пускового моменту (наводиться в каталозі).  

Для механічної характеристики асинхронного двигуна (рис. 21) є такі характерні точки:

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>