Електронний підпис в діяльності нотаріусів

і яка за допомогою цифрових засобів може створювати власний ЕП для використання в електронних документах166.

У 1997 році Європейська комісія в своєму зверненні "Євро-ініціатива з питань електронної торгівлі", поданої до Європарламенту та Ради Європи, зазначила, що ЕП е основним інструментом для забезпечення довіри та надійності у електронних мережах166. Після численних засідань та консультацій Єврокомісія виносить постанови про юридичне визнання ЕП рівнозначним власноручному підпису в документі на паперовому носієві та про створення правового підґрунтя для успішного функціонування сертифікаційних центрів з метою розвитку та правильного функціонування внутрішнього ринку в кожній країні. На Генеральній Асамблеї Міжнародного союзу нотаріату (МСН), що мала місце в Мексиці, був представлений документ, який стосувався з застосування ЕП в країнах-членах МСН. У поданому документі в загальних рисах замальовувалась політика кожної з країв щодо впровадження електронного документообігу, визначалися особливості ЕП, умови та процедура його використання, відповідальність нотаріусів тощо.

13 грудня 1999 р. Європейський парламент та Рада Європи видають директиву, яка визначає спільні для всіх держав-членів ЄС правові рамки ЕП. Директива вступає в силу 19 січня 2000 року і критеріями законного функціонування ЕП Є, по-перше, спільні обов'язки для всіх постачальників послуг із сертифікації задля забезпечення транскордонного визнання сертифікованих електронних підписів у межах Європейської спільноти, по-друге, спільні норми щодо відповідальності сторін, які забезпечать довіру як серед користувачів, так і серед постачальників послуг, та механізми співпраці для полегшення транскордонного визнання підписів та сертифікатів у відносинах з третіми країнами

Безумовно, директива є суттєвим кроком у напрямку гармонізації різних європейських законодавств у темах, до цього моменту підпорядкованих суверенітету кожної, держави. Проте, її застосування у внутрішньому праві кожної з країн-членів передбачає проблеми, пов'язані з адаптацією діючих юридичних систем до нових вимог. Зрівняння в "правах" електронних та власноручних підписів відбивається на традиційному врегулюванні цивільних, торгівельних, іпотечних норм.

Іспанія була однією з перших європейських країн, яка ухвалила національні закони щодо застосування ЕП. Так, в країні було видано королівський указ 14/1999 про електронний підпис, який корегує іспанське законодавство з урахуванням положень директиви Європарламенту та Ради Європи 1999/93/СЕ навіть раніше, за її публікацію у Офіційному віснику європейського співтовариства. В наступні роки в Іспанії приймається ще ряд законів та уточнень, пов'язаних із використанням електронного документообігу, серед них Закон 34/2002 "Про інформаційні послуги та електронну торгівлю"167, Закон 59/2003 "Про електронний підпис"168, в якому розрізняють три види ЕП:

1) електронний підпис як сукупність даних у електронному варіанті, які можуть бути використані як засіб ідентифікації особи, яка підписує. Чітким прикладом такого підпису (найпростішого серед трьох і такого, який надає користувачам найменше гарантій безпеки) є користувач і пароль, який ми використовуємо для доступу до нашої електронної почти;

2) ускладнений або "прогресивний" ЕП як сукупність даних, які дозволяють ідентифікувати особу, яка підписує і зафіксувати будь-які подальші зміни інформації щодо самого підписуючого чи щодо даних, на які він посилається при підписанні документу, і які знаходяться під його безпосереднім контролем. У такому випадку ЕП нам забезпечує цілісність та достовірність документу, що. підписується, тобто гарантує, що зміст документу не зазнав жодних змін з моменту його підписання;

3) кваліфікований

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні