Емісія грошей та регулювання готівкового обігу

розвинутою ринковою економікою.

Сфера використання готівки в Україні в період трансформації економіки на ринкових засадах значно розширилася. Це пояснюється збільшенням кількості суб’єктів господарювання, зокрема приватних підприємців, особливо у сфері торгівлі і надання послуг, і відповідно зростанням кількості розрахунків готівкою між ними і населенням. Крім того, зростання потреби в готівці пов’язане також з надмірним рівнем оподаткування (до 2004 р. ), який провокував розвиток тіньової економіки, з певною недовірою населення до банківських установ, породженою як знецінененням заощаджень громадян в Ощадбанку на початку 90-х років, так і нестабільністю банківської системи (непоодинокі випадки банківських банкрутств), а також неефективною системою гарантування вкладів населення (украй низький розмір відшкодування втрат вкладників — 3 тис. грн).

Перспективи оптимізації готівкової грошової сфери в Україні пов’язані зі:

?       стабілізацією економіки і підвищенням рівня доходів населення;

?       скороченням незаконного і тіньового секторів економіки;

?       підвищенням рівня надійності банків і зростанням довіри до них. Банківські депозити повинні перетворитись у вигідний, надійний та легітимний засіб збереження грошей;

?       запровадженням високоефективних банківських технологій, які дають змогу звільнити підприємства й організації від проведення касових розрахунків, пов’язаних із виплатою працівникам заробітної плати та інших соціальних платежів, і передати цю функцію банківській системі з одночасним активним розширенням системи масових електронних платежів за товари і послуги.

Оптимізація сфери готівкового обігу, вдосконалення його організації та управління мають важливе значення для досягнення фінансової та макроекономічної стабільності національної економіки в Україні, тому регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері займає істотне місце в діяльності Національного банку

Оборот готівки у позабанківській сфері, який проходить через каси підприємств і організацій усіх форм власності і видів діяльності (далі — підприємств), регламентується нормативними актами НБУ, які визначають основні принципи організації обороту готівки суб’єктами господарювання, установлюють єдині підходи до ведення касових операцій, передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням правил проведення касових операцій і принципів організації обороту готівки, визначають відповідальність підприємств за порушення установлених правил.

Згідно з чинним законодавством підприємства, які мають поточні рахунки в банках, повинні здавати одержану готівку, не витрачену у той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. Зберігання коштів на рахунках у банках створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, що, у свою чергу, забезпечує ефективніше їх використання та схоронність за умови надійного функціонування банківської системи.

З метою максимального скорочення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх з цих кас) підприємствам дозволено залишати у своїх касах на кінець робочого дня готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати її на поточні потреби.

Ліміт каси встановлюється для кожного підприємства установою банку під час укладання договору на розрахунково-касове обслуговування на основі поданої клієнтом заявки-розрахунку установленої форми. Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку, згідно з даними касової книги та бухгалтерського обліку, несе підприємство. Проте установа банку має право вимагати від підприємства подання документів, що обґрунтовують розміри касових оборотів, наведених у заявці-розрахунку. Установлений ліміт каси може переглядатися в окремих випадках з ініціативи банку або підприємства, на підставі нової заявки-розрахунку.

За своїм економічним змістом ліміт каси — це граничний перехідний залишок грошей

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні