Емотиви в англійській мові

й синоніми (блакитний, голубий), за емоційним забарвленням на чуттєвоневтральні з номінативно-комунікативною функцією (назви конкретних речей: побутовізми, технічні професіоналізми й науковітермінологізми та 

абстрактизми — димар, шило, вуглець, доброта) й чуттєво-забарвлені, що виявляють ще й ставлення мовця до називаної речі чи. Їх функційне застосування вивчає стилістика.

Сукупність слів з емотивною семантикою складає фонд лексичних емотивних засобів мови й має назву емотивна лексика, тобто слова, що безпосередньо не виражають емоції, а називають їх.

 

2. 2 Класифікація та функції.

Класифікація емотивів. Об’єктом відображення емотивності виступають емоції. Дослідники зазначають, що саме детальний аналіз цього об’єкта дає змогу глибше глибше проникнути в сутність емотивності.

Слід зауважити, що емоції в мові є порівняно новою проблемою. Довгий час велися дискусії навколо питання про співвідношення в мові емоційного та раціонального. Нерідко між емоційним та раціональним проводилась різка межа. Вважалось, що одні слова мають лише предметно-логічний зміст, а інші характеризуються лише як емоційні. Існувало два крайніх погляди:

  1. Згідно з першою, у мові переважає інтелектуальне, а емоційне відіграє другорядну роль або взагалі є відсутнім.
  2. Зміст другого погляду полягає в тому, що в мові все проникнуто емоційним, інтелектуальне є підкореним емоційному.

Крім того, слід зазначити, що є слова, які мають емоційний потенціал або, за визначенням В. А. Чабаненка, слова з ситуативним емоційно-оцінним змістом, чия емотивність виявляється лише в контексті. На думку В. І

Шаховського, ці слова не є емотивними, але в процесі свого функціонування вони реалізують свій потенціал і поповнюють резерв емотивної лексики. «Емотивом» В. І. Шаховський вважає мовну одиницю, головна функція якої полягає у «вираженні емоції мовця, тобто якщо ця її здатність однаково і для відправника, і для одержувача мови відображена в емотивному аспекті його лексичного значення (тобто в його конотації), і якщо при заміні цієї одиниці синонімом емоційність інформації зникає (знімається)». Також він ввів наукове поняття емосеми, сутність якого розкривається як окремий вид сем, що співвідносяться з емоціями того, хто говорить. Ці семи виражаються у семантиці слова як сукупність семантичної ознаки «емоція» і семних конкретизаторів: «любов», «зневага», «приниження» тощо. Сема емотивності може відображати емоційний процес стосовно будь-якої особи: тієї, що говорить, слухає або якоїсь третьої особи.

Що стосується функцій емотивів, то їх первинною функцією вчені називають функцію емоційного самовираження. Однак, в емотивів є і функція впливу, яка реалізується тоді, коли вираження емоцій має певну мету. Крім того, до функцій емотивної лексики належить і функція оцінки. На думку В. І. Шаховського, оцінка є обов’язковим компонентом емотивів і вона завжди емоційна. Такої самої думки дотримується й В. А. Чабаненко, який розглядає вираження емоцій мовою як форму вираження суспільних оцінок.

Інша справа, що досі ще не вироблені принципи класифікації емотивів і тому їх типологія – ні загальномовна, ні внутрішньомовна – не створена. «Принцип віднесення того чи іншого слова до розряду емотивних базується в основному на чисто зовнішній ознаці – формальній: якщо слово виражає чи може виражати, іншими словами, може бути використане для вираження типізованих емоцій, то воно емотивне». При цьому треба додати, що емотив ще й викликає емоції, тобто у нього є дві сторони:

а) сторона мовця (вираження емоції),

б) сторона того, хто сприймає (викликання емоцій).

1 2 3 4 5 6 7