Естетика як метатеорія мистецтва
Вираження — у цьому понятті увага більше акцентується на суб'єктивній оцінці митця і ставленні до зображуваного. Воно не обмежується лише виражальною сферою. Без вираження ідеї і сенсу факт зображення залишився б пасивною копією, яка нічого не промовляє і не служить засобом естетичної інформації і спілкування.
Зображення — включає в себе і наслідування, і вираження. Це образотворення нової реальності.
І мистецтво реалізується в синтезі наслідування, вираження і зображення, тут важливу роль відіграє талант, висока майстерність в умінні реальний чи уявний предмет, даний у відчуттях і переживаннях, перевести в інший онтологічний статус буття.
Мистецтво у своїй зображувальній практиці дотримується принципу вибірковості та узагальнення одиничного і тим самим залишається умовним, як наявність достовірності і досвіду нашої уяви.
Відображувальна сутність мистецтва передбачає здатність художності відокремити себе з реальної системи буття в самостійну визначеність.
Образ і чуттєве споглядання у мистецтві тісно пов'язані між собою. Образ без чуттєвої конкретизації взагалі може не відбутися. Мистецтво доводить до свідомості істину у вигляді чуттєвого обра- зу
Мистецтво — це тип духовної культури, що виступає як естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості в системі художніх образів.
Художній образ − це образ мистецтва, конкретно-чуттєвий спосіб осягнення дійсності в мистецтві з позицій певного світогляду, цінностей та ідеалів.
Художній образ називають живою клітиною мистецтва. Художній образ — це також символічний знак, що через знаково − предме
тну форму втілює зміст культури, стає елементом культури і виявляє ідеальність внутрішнього стану суб'єкта сприймання мистецтва.
Риси художнього образу:
• єдність відображення, творчості і сприйняття;
• єдність абстрактного і конкретного. В конкретних художніх, образах, персонажах по-різному виявляються і розгортаються у їх вчинках абстрактні цінності, риси, чесноти;
• єдність раціонального та емоційного. Почуття і розум тісно взаємопов'язані в процесі творення і сприйняття художніх образів;
• єдність загального та індивідуального. Індивідуальне — це оригінальність, самобутність і неповторність художнього образу, що при цьому втілює загальне, типове, характерне, яке належить до цілого класу явищ і виражає собою їх суттєві риси;
• цілісний художній образ має свою логіку розвитку;
• оригінальність.
Художній образ має різні масштаби (тропи в поезії, персонаж в романі, музична тема в симфонії, образ твору в цілому чи, навіть, цілісний образ творчості митця) і свої особливості в різних видах мистецтва (див. р. 7. 3).
2. Мистецтво як творчий і комунікативний процес
В теорії естетичної науки проблема художньої діяльності (творчості) займає особливе місце, бо художня творчість спрямована не тільки на створення нових естетичних цінностей, а й на формування естетичного суб'єкта (творця і реципієнта).
Художня творчість − це процес створення творів мистецтва через відбір