Естетика як метатеорія мистецтва

зазначе­них понять є спільним необхідна наявність першоелементу — про­образу. Міметичність — в мистецтві бере за зразок в узагальненому розумінні природу, яку воно досліджує. Навіть в мистецтві абсурду присутній міметичний принцип наслідування логіки життя.

Вираження — у цьому понятті увага більше акцентується на суб'єктивній оцінці митця і ставленні до зображуваного. Воно не обмежується лише виражальною сферою. Без вираження ідеї і сенсу факт зображення залишився б пасивною копією, яка нічого не про­мовляє і не служить засобом естетичної інформації і спілкування.

Зображення — включає в себе і наслідування, і вираження. Це образотворення нової реальності.

І мистецтво реалізується в синтезі наслідування, вираження і зображення, тут важливу роль відіграє талант, висока майстер­ність в умінні реальний чи уявний предмет, даний у відчуттях і пе­реживаннях, перевести в інший онтологічний статус буття.

Мистецтво у своїй зображувальній практиці дотримується принципу вибірковості та узагальнення одиничного і тим самим за­лишається умовним, як наявність достовірності і досвіду нашої уяви.

Відображувальна сутність мистецтва передбачає здатність ху­дожності відокремити себе з реальної системи буття в самостійну визначеність.

Образ і чуттєве споглядання у мистецтві тісно пов'язані між со­бою. Образ без чуттєвої конкретизації взагалі може не відбутися. Мистецтво доводить до свідомості істину у вигляді чуттєвого обра- зу

Мистецтво — це тип духовної культури, що виступає як естети­чне освоєння світу в процесі художньої творчості в системі худож­ніх образів.

Художній образ − це образ мистецтва, конкретно-чуттєвий спосіб осягнення дійсності в мистецтві з позицій певного світо­гляду, цінностей та ідеалів.

Художній образ називають живою клітиною мистецтва. Худож­ній образ — це також символічний знак, що через знаково − предме­

тну форму втілює зміст культури, стає елементом культури і вияв­ляє ідеальність внутрішнього стану суб'єкта сприймання мистецтва.

Риси художнього образу:

•    єдність відображення, творчості і сприйняття;

•    єдність абстрактного і конкретного. В конкретних художніх, образах, персонажах по-різному виявляються і розгортаються у їх вчинках абстрактні цінності, риси, чесноти;

•    єдність раціонального та емоційного. Почуття і розум тісно взаємопов'язані в процесі творення і сприйняття художніх образів;

•    єдність загального та індивідуального. Індивідуальне — це оригінальність, самобутність і неповторність художнього образу, що при цьому втілює загальне, типове, характерне, яке належить до цілого класу явищ і виражає собою їх суттєві риси;

•    цілісний художній образ має свою логіку розвитку;

•    оригінальність.

Художній образ має різні масштаби (тропи в поезії, персонаж в романі, музична тема в симфонії, образ твору в цілому чи, навіть, цілісний образ творчості митця) і свої особливості в різних видах мистецтва (див. р. 7. 3).  

2. Мистецтво як творчий і комунікативний процес

В теорії естетичної науки проблема художньої діяльності (твор­чості) займає особливе місце, бо художня творчість спрямована не тільки на створення нових естетичних цінностей, а й на формування естетичного суб'єкта (творця і реципієнта).

Художня творчість − це процес створення творів мистецтва че­рез відбір

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні