Естетика як метатеорія мистецтва
• Художнє сприйняття — це процес співтворчості.
„Твір для того хто сприймає це ніби ігровий майданчик, на який він повинен вийти. Твір чекає відповіді і дати її може той, хто сприйняв цю вимогу і ця відповідь повинна бути такою, що добута ним самим". (Г. Гадамер)
• Художнє сприйняття виступає як єдність емоційного і раціонального.
• Процес художнього сприйняття залежить від особи: розвиток її естетичної свідомості, рівень освіченості, ментальність, індивідуальні особливості.
• Сприйняття мистецтва потребує володіння мовою мистецтва та сприйняття умовності, що існує в тому чи іншому виді мистецтва.
Для мистецтва всеохоплюючою метою завжди було і є пізнання істини буття, сенсу людського існування, зверненість до найбільш загальних проблем, які потребують художнього аналізу, філософського осмислення духовно-моральних підвалин, на яких споконвічно тримається людство.
Мистецтво поліфункціональне:
• Цілісність відображення світу і впливу на людину, формування її світогляду (функція пізнання і самопізнання);
• Формування ціннісних орієнтацій (аксіологічна і виховна функції*);
• Як засіб комунікації (часової і позачасової) (знаково- комунікативна функція);
• Як форма конструювання і передбачення шляхів розвитку людства, формування ідеалу (евристична функція);
• Розвиток людської чуттєвості, уяви, інтуїції (творча функція);
• Як насолода, розвага, задоволення (функція релаксації);
• Збагачує людей досвідом свободи.
3. Видова специфіка мистецтва
Вид мистецтва — це визначена його сфера, яка відрізняється по тому, які грані життя вона переважно відображає і специфічна по матеріалу, законам створення художнього образу.
Серед видів мистецтва розрізняють:
Образотворче мистецтво − живопис, графіка, структура, художня фотографія
Необразотворче − музика, архітектура, хореографія, декоративне мистецтво.
Відмінність полягає в тому, що образотворче відтворює життя в подібній їй формі, відображає його. Необразотворче більш передає почуття, переживання, настрої, за допомогою форми не подібної на об'єкт відображення.
Літературу не можна віднести ні до образотворчих, ні до необ- разотворчих, оскільки вона відображає життя і безпосередньо передає найтонші почуття і переживання людей.
Образотворчі мистецтва звертаються до дійсності, як джерела формування світу людини, необразотворчі − до результатів дії дійсності на духовний світ людини ( світогляд, почуття, переживання). Тому для перших основою є відображення предметного світу. Думки, почуття передаються опосередковано: по виразу очей, міміці, вигляду. Інші необразотворчі втілюють думки, почуття, настрій, а показ предметів носить опосередкований характер. Так музика, не відтворює предмет або явище, а передає враження про них за допомогою асоціацій, стимулюючи увагу слухача, через ті емоції, які втілені в музичних образах.
Мистецтва поділяють на: статичні( просторові) і динамічні( часові). Статичні — живопис, графіка, скульптура, архітектура; динамічні − література, музика, хореографія. Просторові відтворюють з величезною силою видиму красу дійсності, гармонію, але безсилі безпосередньо передавати потік життя, зміну, розвиток почуттів.
Існують мистецтва синтетичні − які