Естетика як метатеорія мистецтва

Художнє сприйняття — це процес, в якому поєднуються розу­міння і переживання змісту твору із естетичною насолодою, яку отримує людина в процесі сприйняття.

• Художнє сприйняття — це процес співтворчості.

„Твір для того хто сприймає це ніби ігровий майданчик, на який він повинен вийти. Твір чекає відповіді і дати її мо­же той, хто сприйняв цю вимогу і ця відповідь повинна бути такою, що добута ним самим". (Г. Гадамер)

• Художнє сприйняття виступає як єдність емоційного і раціонального.

• Процес художнього сприйняття залежить від особи: розвиток її естетичної свідомості, рівень освіченості, мен­тальність, індивідуальні особливості.

• Сприйняття мистецтва потребує володіння мовою мистецтва та сприйняття умовності, що існує в тому чи ін­шому виді мистецтва.

Для мистецтва всеохоплюючою метою завжди було і є пізнання істини буття, сенсу людського існування, зверненість до найбільш загальних проблем, які потребують художнього аналізу, філософсь­кого осмислення духовно-моральних підвалин, на яких споконвічно тримається людство.

Мистецтво поліфункціональне:

•    Цілісність відображення світу і впливу на людину, форму­вання її світогляду (функція пізнання і самопізнання);

•    Формування ціннісних орієнтацій (аксіологічна і виховна функції*);

•    Як засіб комунікації (часової і позачасової) (знаково- комунікативна функція);

•    Як форма конструювання і передбачення шляхів розвитку людства, формування ідеалу (евристична функція);

•    Розвиток людської чуттєвості, уяви, інтуїції (творча функ­ція);

•    Як насолода, розвага, задоволення (функція релаксації);

•    Збагачує людей досвідом свободи.

3. Видова специфіка мистецтва

Вид мистецтва — це визначена його сфера, яка відрізняється по тому, які грані життя вона переважно відображає і специфічна по матеріалу, законам створення художнього образу.

Серед видів мистецтва розрізняють:

Образотворче мистецтво − живопис, графіка, структура, худо­жня фотографія

Необразотворче − музика, архітектура, хореографія, декорати­вне мистецтво.

Відмінність полягає в тому, що образотворче відтворює життя в подібній їй формі, відображає його. Необразотворче більш передає почуття, переживання, настрої, за допомогою форми не подібної на об'єкт відображення.

Літературу не можна віднести ні до образотворчих, ні до необ- разотворчих, оскільки вона відображає життя і безпосередньо пере­дає найтонші почуття і переживання людей.

Образотворчі мистецтва звертаються до дійсності, як джерела формування світу людини, необразотворчі − до результатів дії дійс­ності на духовний світ людини ( світогляд, почуття, переживання). Тому для перших основою є відображення предметного світу. Дум­ки, почуття передаються опосередковано: по виразу очей, міміці, вигляду. Інші необразотворчі втілюють думки, почуття, настрій, а показ предметів носить опосередкований характер. Так музика, не відтворює предмет або явище, а передає враження про них за допо­могою асоціацій, стимулюючи увагу слухача, через ті емоції, які втілені в музичних образах.

Мистецтва поділяють на: статичні( просторові) і динамічні( часові). Статичні — живопис, графіка, скульптура, архітектура; ди­намічні − література, музика, хореографія. Просторові відтворюють з величезною силою видиму красу дійсності, гармонію, але безсилі безпосередньо передавати потік життя, зміну, розвиток почуттів.

Існують мистецтва синтетичні − які

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні