План

1. Класифікація естетичних категорій.  

2. Естетична діяльність та естетична свідомість: сутність та структура.  

3. Характеристика основних естетичних категорій.  

Література.  

1. Класифікація естетичних категорій

Категорії — це поняття філософії і науки, які викорис­товують для позначення найзагальніших і найбільш суттєвих сто­рін, зв'язків і відношень відповідних явищ.

Категорії не є вродженими мислительними структурами, тому їх зміст певною мірою змінюється із зміною форм людського культуротворення. Тож вони складають систему, що історично змінюється. Багатоманітність естетичних сфер зумовлює багатоманітність категорій, що обумовило потребу їх класифікації.

Естетичне − вихідна категорія естетики, оскільки, саме її сут­ність визначає специфіку предмета естетики, відображаючи загаль­не властиве всім естетичним явищам. Її зміст конкретизується через розгортання змісту інших категорій

Існує три аспекти взаємовідносин, які дозволяють зрозуміти та розглянути багатоманітність естетичних категорій: об'єктивно-естетичне; естетична діяльність; суб'єктивно-естетичне (естетична свідомість); 

2. Естетична діяльність та естетична свідомість: сут­ність та структура.

Естетична діяльність − доцільна діяльність по створенню есте­тичних цінностей і гармонізації світу, що виявляє і розвиває естети­чні здібності людей; діяльність за законами краси. Головною в естетичній діяльності є людина як носій естетичних здібностей, що виявляються, розвиваються і реалізуються в будь-яких видах людської життєдіяльності.

Естетична діяльність має продуктивний характер і втілюється в таких формах:

•     Естетична діяльність по освоєнню природи.

•     Естетична діяльність в сфері виробництва та дизайн

•     Естетичні аспекти суспільних відносин і способу життя.

•     Художня творчість і мистецтво.

Буття людини тісно пов'язане з предметно-практичною діяль­ністю, завдяки якій формується світ матеріальної культури. І тому суспільно-історична практика (праця) є вагомою причиною виник­нення і розвитку здатності людини до перетворення світу за зако­нами краси й формування у неї власних естетичних почуттів, смаків та ідеалів. Праця — це цілеспрямований процес, що відбувається між людиною і природою, в ході якого людина формує природу у відповідності зі своїми потребами, досвідом, уподобаннями. Вироб­лення найпростіших технологічних засобів виробництва не тільки помітно підвищило продуктивність праці, а й вивільнило час пра­цюючого для вдосконалення майстерності, для розвитку вигадки та фантазії. Орнаментування гончарних виробів, оздоблення зброї мо­заїчне і фрескове прикрашення споруд — усе це доповнювало утилі­тарну функцію естетичною, не рідко надаючи їй пріоритетного зна­чення Сам процес виробництва поєднував діяльність утилітарну і естетичну, репродуктивну і творчу.

З виникненням машинного виробництва, та з подальшим розви­тком техніки та технології докорінно змінюється сам характер пра­ці, що надає процесу виробництва суперечливого характеру: якби вилучає людину як людину з процесу діяльності і перетворює її у придаток машини.

І тому сучасне виробництво обумовлює появу таких феноменів: естетизація виробництва, яка передбачає потребу постій­ного внесення творчого елементу у трудовий процес, ліквідації од­номанітності;

Дизайн − це комплексний вид творчості, метод художнього пе­редбачення і проектування середовища людського буття, що спря­мований на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Дизайн − це соціально-культурне явище, в якому втілюється не лише здатність людини орієнтуватися