Етапи розвитку управлінського обліку

бухгалтера з'явилися додаткові функції у сфері управління та прийняття управлінських рішень.

Спрямування управління на ефективну діяльність, яке було особливо актуальним в умовах жорсткої конкуренції, стало передумовою виникнення управлінського обліку. Заміна терміна «виробничий облік» на «управлінський облік» - не просто зміна термінології, це - велика організаційна та методологічна перебудова системи бухгалтерського обліку. Він поділився на дві галузі: фінансовий та управлінський обліки. Водночас на підприємствах створюються дві бухгалтерії: фінансова і управлінська, які мають власну мету, завдання та функції.

Важливим етапом і новим напрямом розвитку управлінського обліку було створення Джоном А. Хіггінсом організації обліку затрат за центрами відповідальності, тобто визначення ступеня відповідальності конкретних осіб за результати фінансово-господарської діяльності. У концепції центрів відповідальності доречно використовувалися відхилення для оцінки роботи тих чи тих керівників. Отже, подальший розвиток системи управлінського обліку на підприємствах був пов'язаний із децентралізацією відповідальності та виникненням центрів відповідальності. При цьому відповідальність за організацію поточної діяльності делегувалася керівникам підрозділів, а вище керівництво підприємства концентрувало свою увагу на координації та оцінці діяльності підрозділів. Саме в цей період система управлінського обліку, що постійно розвивалася, почала включати, крім обліку виробничих затрат, планування, контроль, регулювання та стимулювання внутрішньої діяльності підприємств.

Розвиток ідеї використання принципів відповідальності здійснено в методі Спенсера Тукера (1962) «ТГМ» (тариф-година-машина). При цьому за кожним центром відповідальності закріпленої машини заздалегідь визначали затрати, пов'язані з роботою 1 машино-години. Знаючи час роботи кожної машини та вартість 1 машино-години, легко було встановити прямі затрати, до яких додавали амортизацію

У методі «ЛТ», на відміну від традиційних прийомів аналізу, пов'язаних із коефіцієнтом використання робочого часу обладнання, продуктивності праці, в основу було покладено величину відхилень від графіка робіт і стандартів (норм). Таким чином, облік остаточно зосередився не на кінцевому продукті виробництва, а безпосередньо на виробничому процесі.

Наступний етап розвитку системи управлінського обліку розпочався в 70-х роках XX ст. і триває до цього часу. Виникнення його характеризується появою не лише економічних, а й соціально-психологічних проблем. Управлінський облік у цей період, як і раніше, був зорієнтований на виявлення кола проблем підприємства, спрямованих на ефективне використання капіталу компаній, який функціонував у вигляді основного та оборотного. При цьому ефективність використання капіталу визначалася на основі планових показників за різні проміжки часу. Розроблені плани відіграють важливу роль у процесі управлінського контролю. Постійне порівняння та контроль планових показників із фактичними не лише забезпечує кількісне вимірювання відхилень, а є базою для дослідження причин цих відхилень.

Ефективність контролю затрат залежить від його якості та заходів, що вживаються керівництвом підприємств для поліпшення якості управління. Звіти за результатами обліку й контролю затрат спрямовуються на різні рівні управління: на адміністративний (вищий), на рівень функціональних підрозділів (середній) та на виробничий (нижчий). Кожен рівень потребує інформації для визначення проблем, що виникають у процесі діяльності підприємства, та їх вирішення.

Відкриття та впровадження нових методів обліку - стандарт-косту, директ-костингута обліку затрат за центрами відповідальності значно збагатило систему калькуляційного обліку як важливої передумови створення системи управлінського обліку. Управлінський облік успадкував від калькуляційного передові методи, що дозволило йому зайняти центральне місце в управлінні виробництвом.

Процес

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні