Етикет соціального працівника

постійне спілкування (у стаціонарному закладі або під час надомного обслуговування), робота з клієнтом у медичному закладі (лікарня, санаторій носить дещо інший характер – соціальний працівник тут виступає у ролі психотерапевта і активного помічника медперсоналу), спілкування з соціальним оточенням клієнта, робота з представниками установ та організацій (носить переважно тривалий, стійкий характер), контакти, із спонсорами (в інтересах діяльності соціальних працівників з метою надання допомоги клієнтам), телефонна розмова. Правила поведінки у різних ситуаціях можуть бути різними, але вони не повинні виходити за межі принципів етикету соціального працівника.

 Основними вимогами етикету до соціального працівника вважається точність, володіння собою, естетичність у зовнішньому вигляді та поведінці; дотримання загальних норм та правил етикету; готовність та підготовленість до виконання своїх професійних обов’язків; продуманість, чіткість у діяльності; уважність, врахування інтересів та можливостей осіб, з якими співпрацює; відсутність фамільярності та вульгаризму.

 Необхідною умовою формування, існування й розвитку особистості виступає спілкування. Спілкування – взаємодія людей, під час якої здійснюється обмін думками, почуттями, переживаннями, способами поведінки, звичками, а також задовольняються потреби особистості у підтримці, солідарності, співчутті, дружбі тощо.

 Позитивного результату у процесі спілкування можна досягти лише за умови дотримання принципів спілкування:

 1. Дотримання культури спілкування.

 2. Позитивне ставлення до співрозмовника.

 3. Уміння поважати та цінувати людей.

 4. Визнання людської гідності.

 5. Запобігання непотрібної критики та пошуку помилок.

 6. Похвали, схвалення добрим словом, підтримки

 7. Заохочення співрозмовника говорити про те, що є для нього цікавим.

 8. Принцип співчуття.

 9. Уміння визначати психологічний тип співрозмовника та пристосовувати свою поведінку до цього типу.

 10. Знання прийомів завоювання прихильності.  

 У процесі соціальної роботи спілкування виступає провідною формою діяльності і виконує специфічні функції.

 Функції спілкування у соціальній роботі:

 – інформаційно-комунікативна: передача і прийом інформації; взаємообмін та обговорення подій, фактів, явищ;

 – регулятивно-комунікаційна: регуляція поведінки суб’єктів спілкування (сумісність, загальний стиль діяльності, синхронність дій тощо);

 – афектно-комунікативна стосується емоційної сфери через прояв ставлення учасників, їх настрій, самопочуття; обмін емоціями (співпереживання, байдужість, участь, гнів); обмін внутрішніми почуттями;

 – виховна: формування і розвиток інтелектуальної, емоційної, вольової сторін особистості, її соціально-ціннісних орієнтацій;

 – пізнання співбесідниками один одного: формування уявлення про інших; набуття досвіду.

 Правила етикету висувають певні вимоги до процесу спілкування. Соціальному працівнику необхідно добре знати етику ділового спілкування і враховувати її у процесі щоденної діяльності.

 Імідж (з франц. образ) – сукупність уявлень, що склалися в суспільстві про те, як повинна поводити себе людина відповідно до свого статусу; стереотипний, емоційно забарвлений образ кого- або чого-небудь. Імідж – складне багатостороннє поняття, нерозривно пов’язане з такими базовими психологічними категоріями, як особистість, самосвідомість, самооцінка, образ, роль, міжособистісні відносини і т. д.

 Імеджмейкери під поняттям імідж розуміють загальне враження, яке людина справляє на навколишніх, загальну картину особистості в очах інших людей.  

 Імідж складається із зовнішності

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні