Етнічні та регіональні релігії

Найголовніший з них — Елліль, бог землі й повітря, бог давнього шумерського племінного союзу. Не менш важливі Ану, бог небосхилу, і мудрий, прихильний до людей бог Ейа — божество підземних вод і світового Океану. До наймогутніших богів належать також Шамаш, усезнаючий бог сонця, охоронець справедливості, який разом зі своєю подругою Айєю відкриває людям майбутнє в гаданнях та віщуваннях оракулів; синьобородий бик, бог Місяця Сін; примхлива богиня Іштар — богиня планети Венери, богиня любовної жаги і чвар, богиня земної родючості; громовик Адду, що накликає грозові хмари та «води Адду» — дощ; войовничий син Елліля Нінурта; бог чуми та хвороб Ерра. У кожній общині шанували свого місцевого покровителя — бога чи богиню. Свого бога шанували більше від чужих, ставлячи його інколи поруч із самим Еллілем.

Вавілонянам уявлялося, що земля — пласка, що вона плаває на поверхні прісноводної Великої Ріки або світового Океану, що люди з веління богів були створені богинею Аруру з глини з домішкою крові померлого бога, або ж народжені богинею Дінгірмах, чи Мамі (Мамет). Згідно з пізнішим жрецьким ученням люди повинні були служити богам і годувати їх своїми пожертвами. Верховним богом стародавніх вавілонян був Мардук. Він уособлював порядок, допомагав іншим божествам у боротьбі з Тіамат — соленим праокеаном, з якого внаслідок союзу з прісною водою Апсу народилися всі інші боги.  

2.  Іудаїзм

Скотарські племена Палестини, семітські за походженням, дотримувалися норм іудаїзму, першої послідовно монотеїстичної релігії, котра, однак, так і не стала світовою, хоч вона не містить заборон щодо прийняття її неєвреями. З-поміж інших народів, що з часом прийняли іудаїзм, слід назвати тюркський народ хозарів, ефіопські племена фалаша та ін.

У давнину євреями (від давньоєврейського «Ібрім» — ті, що походять із-за Євфрату) первісно називалася група західносемітських племен, що, імовірно, переселилися в ХVІ—ХІV ст. до н.  е. з північномесопотамських степів у Сирійсько-Аравійську напівпустелю. Частина з них (біблійні «коліна ізраїлеві», відокремившись від інших, не пізніше початку ХІІІ ст. до н.  е. осіла на сході й на півдні від Мертвого моря і, змішавшись із місцевим населенням, створила кілька дрібних держав. Серед нащадків цих племен міцно утримувався переказ про те, що їхні предки переселилися з Месопотамії через Палестину до Єгипту, де повинні були виконувати будівельні та інші повинності в рабстві, аж доки не були виведені в Синайську пустелю пророком Мойсеєм. З єврейських скотарських племен утворився племінний союз зі спільним культом бога Ягве. Він прийняв назву «Ізраїль», (у перекладі з давньоєврейської «Бог у битві») і розпочав боротьбу за землю, що її заповів євреям згідно з Торою Бог

Перші спроби створення царства були здійснені Гідеоном, згодом Саулом, але міцна державність була створена Давидом та його сином Соломоном (кінець ХІ — перша половина Х ст. до н.  е. ). Однак уже за наступника Соломона держава розпалася на два царства — Ізраїль і Іудею. Іудейську державу не раз підкоряли більш могутні держави: у VIII ст. до н.  е. — Ассірія, у VІ ст. до н.  е. — Вавилонія, у V ст. до н.  е. — Перська імперія, у IV ст. до н.  е. — імперія Олександра Македонського, у І ст. н.  е. — Римська імперія. Римляни знищили в 70 р.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні