Етнічні та регіональні релігії

сидхи ніколи не були метою йоги, учителі (гуру) завжди застерігали від зосередження уваги саме на них, бо ці здібності вважалися лише супутніми ефектами на шляху до повного поєднання з Брахманом.

Будь-який спосіб самовдосконалення передбачав багаторічну підготовку і поступовість етапів релігійного посвячення людини. Учителі вели учня до усвідомлення божественності світу через розуміння виявлення божественних якостей у конкретних речах і людях.

Невеличка притча з традиції бхакті — відданого служіння та любові — ілюструє цю думку так:

«До одного вчителя прийшов чоловік і сказав, що хоче присвятити себе любові до Бога. «А чи любили ви когось раніше?» — запитав учитель. «Мене не цікавлять земне кохання та земні справи, я хочу навчитися вищому», — відповів той. Учитель заплакав і сказав: «Як же можна піднятися східцями, не стаючи на сходинки? Ви не стали навіть на першу, а питаєте мене про останню. Як же можна прагнути любити Бога, не люблячи нікого з людей?»

В індуїзмі збереглися різноманітні культи божеств: Індри, Агні, Варуни, Лакшмі, Сарасваті, Калі, вшанування сил природи, річок (Ганг), гір, а також тварин (корів, слонів). У численних храмах відбуваються яскраві свята, супроводжувані феєрверками та ритуальними танцями, що за допомогою мудра (мови жестів) розповідають про кохання й вірність Рами і Сіти та інші чарівні індійські легенди.

Зараз індуїзм сповідує понад 80% населення Індії, він також поширений у Непалі, Бангладеш, Шрі-Ланці.

У ХХ ст. цікавість до релігійного світу Індії на Заході зростає під впливом діяльності «Теософського товариства», заснованого у США Оленою Блаватською, а також завдяки діяльності гуру — учителів йоги та медитації. Стають відомими імена індійських подвижників і творців релігійних систем не тільки минулого, а й сучасності.

Серед найбільш авторитетних і шанованих діячів індійського Ренесансу можна назвати Рамакрішну (1836—1886) та його учня Вівекананду, які заснували «Місію Рамакрішни» — благодійну та освітню організацію-ашрам, творця інтегральної йоги Шрі Ауробіндо Гхоша, відомого політичного діяча Махатму Ганді, «святого мовчальника» Шрі Рамана Махарші, мислителя Дж

 Крішнамурті.

Також набувають популярності ашрами (доми вчителів) та системи самопізнання Саї Баби, Махаріші Махеш Йоги, в якого певний час навчалися медитації учасники групи «Бітлз», Шрі Чінмоя та ін. Але деякі «гуру», користуючись індійською терміно­логією, створюють харизматичні секти, участь у яких негативно впливає на психіку адептів (особливо це стосується молоді), на їхню соціальну адаптацію. Суперечливі погляди висловлюються дослідниками, наприклад, з приводу організацій послідовників Бхагавана Ошо Раджніша, а також створеного Свамі Прабхупадою «Товариства свідомості Крішни», до якого на певному етапі належав засновник «Білого братства» Юрій Кривоногов.

Джайнізм. Це ще одна з релігій Індії, що виникла в VI ст. до н.  е. Її засновником був Вардхамана Махавіра (близько VI ст. до н.  е. ), який отримав ім’я Джіна (переможець — той, хто подолав карму і усунув перешкоди зі шляху спасіння). 24-й пророк — Джіна, ім’ям якого названо цю релігію, як і 23 його попередники, вшановуються в джайнізмі як божества. На відміну від індуїзму, джайнізм не визнає авторитету Вед, заперечує існування світової душі, творця Всесвіту (Брахми), засуджує варновий (кастовий) устрій суспільства, але проголошує мету спасіння індивідуальної душі — досягнення нею нірвани (хоч у ньому, на відміну від раннього буддизму, нірвана —

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні