Етнографічні дослідження дитинства

Етнографічні дослідження дитинства

Процес розвитку особистості першими розпочали вивчати прихильники концепції "Культура і особистість". їх цікавив увесь "ранній досвід" людини: регулярність годування, способи пеленання, купання, привчання до гігієни. Найчастіше особливості одного з перерахованих вище елементів догляду за дитиною розглядалися як виховний аспект, що має відношення до образу світу цілісної культури (Е. Еріксон).

Культурантрополог М. Мід вважала, що саме культура є головним чинником навчання дітей, розвитку їх мислення, переживань і засвоєння правил поведінки в суспільстві. Як і Кардинер, вона пов'язувала появу тих чи інших рис характеру зі специфікою соціалізації. На думку дослідниці, агресивність виникає у результаті нестачі турботи та любові, а увага та надійність призводять до появи доброзичливості. Для підтвердження цього висновку М. Мід використала порівняльний опис результатів соціалізації в різних племенах. Так, культура племені мундугуморів вирізняється насиллям і агресивністю, зокрема і суровим ставленням до дітей, що зумовлює появу в них агресивних і ворожих якостей характеру. На противагу турботливість, підтримка, створення атмосфери безпеки, що притаманні культурі племені арапашів, призводять до появи в дітей таких якостей як доброзичливість, лагідність, сприйнятливість.

І. Ейбл-Ейбесфільд вказав на те, що ставлення представників різних культур до агресивності та до власних дітей виступає провідним чинником розвитку агресивності в дітей. Для підтвердження цього висновку дослідник проаналізував особливості ставлення до дітей у войовничих і миролюбних африканських, південноамериканських та океанських племенах з різними культурами

Позитивне ставлення до власних дітей, любов і ласку було помічено в миролюбному африканському племені ко-сан та у войовничому південноамериканському племені яномамі. У результаті проведеного експерименту було з'ясовано, що південноамериканські діти виростають агресивнішими у порівнянні з африканськими дітьми, які не вирізняються агресивністю.

На основі етнологічних даних Р. Ронер висунув концепцію батьківського прийняття /неприйняття, за допомогою якої він намагався пояснити і передбачити наслідки батьківського прийняття (позитивного ставлення) та неприйняття (негативного ставлення) для поведінкового, емоційного і когнітивного розвитку дитини. Дослідник виокремив три типи можливого ставлення батьків до дитини: 1) розуміння, тепле ставлення і любов; 2) ворожість і агресія; 3) індиферентність, які неоднаковою мірою характеризують культури і взаємопов'язані з іншими вимірами батьківської поведінки, зокрема з батьківським контролем.

Р. Ронер звернув увагу нате, що більшість батьків в усьому світі позитивно ставляться до власних дітей, виявляючи тепло і турботу. На протилежному полюсі знаходиться незначна кількість культур, що вирізняються відторгненням дітей з боку батьків. Суспільство, в якому відсутня любов до дітей, є виключенням, а не нормою.

Одним з методів дослідження соціалізації виступають етнографічні архіви - "Регіональна картотека людських взаємин", що були використані американським дослідником Р. Ронером.

Матеріали картотеки складає етнологічна інформація про культури, яка класифікована за географічним (загальні описи культур) і предметним (загальні описи культурних матеріалів) принципами. Предметна класифікація містить 79 універсальних тематичних розділів, які належать до восьми широких категорій (загальні характеристики; одяг та їжа; житло і технології; економіка та засоби пересування; індивідуальна і сімейна діяльність; релігія та наука; секс і життєві цикли).

Згодом даним цієї картотеки, що пов'язані з соціалізацією, було присвоєно коди. До розділу соціалізації ввійшло 9 рубрик - від годування і відняття від грудного вигодовування до навчання незалежності, передачі навичок і вірувань. Класифікована інформація й сьогодні представляє значний інтерес для культурантропологів

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні