Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства

своїй державі, формуючи власну законодавчу базу в цій сфері, Україна прагне, щоб аналогічно були захищені права зарубіжних українців у країнах їхнього громадянства. Водночас передбачається, що така діяльність не повинна перешкоджати процесам інтегрованості українців зарубіжжя в суспільства, де вони проживають, адаптації до місцевих культур, встановлення атмосфери взаємоповаги та толерантності між усіма особами незалежно від етнічних, культурних, мовних та інших ознак у межах країни їхнього мешкання.

Діяльність України у формуванні міжнародно-правового механізму співробітництва із зарубіжними українцями передбачає:

- внесення до міжнародно-правових документів положень про всебічну підтримку українців у країнах їхнього розселення;

- сприяння реалізації заходів захисту та підтримки зарубіжних українців через посольства та консульські установи;

- укладання двосторонніх угод, розробка та реалізація двосторонніх програм забезпечення потреб національних меншин України та країн-партнерів;

- участь у міжнародних переговорах та консультаціях з метою поліпшення становища осіб, які належать до національних меншин;

- використання міжнародних механізмів, що дають змогу державам та окремим особам надсилати інформацію з питань дискримінації в міжнародні організації;

- звернення до міжнародних механізмів врегулювання конфліктів, коли національні механізми правового захисту в державі проживання українців упереджені та політизовані;

- сприяння розвиткові безпосередніх зв'язків та співпраці як державних, так і недержавних організацій з представниками родинних меншин за кордоном;

- заохочення прикордонної співпраці.

Не менш важливим є створення необхідних умов для духовно-культурного взаємообміну із зарубіжними українцями, розширення його обсягів, участь державних, громадських організацій у здійсненні спільних програм, проведенні різноманітних заходів, взаємному обміні духовними здобутками. Втілення цих засад у життя сприятиме створенню українських навчальних закладів, центрів української культури й мистецтва, забезпеченню потреб в українських книгах, підручниках, періодиці.

Українська держава виходить з того, що правові процедури та політичні методи, що ґрунтуються на принципах і нормах міжнародного права, є надійними механізмами запобігання конфліктних ситуацій, ефективного здійснення її політики у сфері міжетнічних відносин. Своєчасне узгодження етнічних інтересів, задоволення культурних і духовних потреб осіб різних національностей, сприяння вільному розвитку кожної етнічної групи та розкриттю її духовного потенціалу, перетворення етнічної багатоманітності на джерело позитивного взаємовпливу та прогресу — важливі чинники консолідації українського суспільства.

Література

  1. Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К. , 2000.
  2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К. ,1997.
  3. Бодуен Ж. Вступ до політології. – К. , 1995.
  4. Брегеда А. Ю. Політологія : Навч. -метод, посібник для самост. вивч. дисц. – К. , 1999.
  5. Базар І. M. Політична етнологія як наука : історія, теорія, методологія, праксеологія. - К. , 1994.
  6. Гаєвський Б. Українська політологія
    – К. , 1995.
  7. Гаєвський Б. Філософія політики. – К. , 1993.
  8. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі ? – К. , 1996.
  9. Гелей С. , Рутар С. Основи політології. -Львів, 1996.

10. Гелей С. Д. , Рутар С. М. Основи політології. Навч. посібник. – К. , 1999.

11. Пірен M. I. Етнополітика. – К. , 1997.

12. Потульницький В. Історія української політології. – К. , 1992.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні