Еволюція релігійних вірувань

кожне плем'я, місцевість вшановують «по одному Богові», якого вважають захисником даного племені, місцевості.

Катенотеізм, ймовірно, існував у Київській Русі до запровадження християнства. Його класичною формою є стародавній (часів написання Біблії) іудаїзм. У біблійні часи (VII ст. до н. є. — І ст. н. є. ) євреї визнавали богів інших племен і народів, але вшановували лише свого Бога Яхве, визнаного покровителем тільки євреїв.

 

III. Монотеїзм (єдинобожжя). З початком утворення великих монархічних держав, які об'єднали під володарюванням одного правителя цілі країни і народи, політеїзм замінюється монотеїзмом — релігією єдиного Бога.

Це природно: на землі панує над усім і править один деспот, а на небі багато богів. Один править на землі — має один правити й на небі. Це соціальна передумова монотеїзму.

Однак він має і гносеологічну передумову. В період розквіту рабовласницького ладу починає розвиватися філософія як форма суспільної свідомості. Філософія вже в змозі охопити всю дійсність єдиним поглядом, шукати в багатоманітності її проявів якісь єдині начала

Єдине осягнення всього світу, єдине начало вимагає визнання і єдиного творця цього світу, єдиного Бога. Коли ці передумови склалися, почав формуватися монотеїзм.

Бог монотеїзму відрізнявся від попередніх богів і духів лише кількісно: він один. Як і його попередники, він зображувався у вигляді конкретно-чуттєвої істоти, як правило, людини — мав тіло, голову, руки. Значно пізніше, практично з епохи розвитку капіталізму, з його культом абстрактних товару, людини і свобод, починає формуватися на основі початкового, конкретно-чуттєвого монотеїзму абстрактний монотеїзм. У ньому Бога зображають за допомогою абстрактних визначень і категорій: Бог невидимий, не має ні тіла, ні рук, ні ніг; він всюдисущий, всемогутній, вічний, незмінний; він — дух. Такого Бога не можна побачити, відчути. Єдине, що залишається цьому Богові, — це те, що він особистість: чує, пильнує, діє, карає, управляє, має розум, почуття і волю.

Абстрактний монотеїзм — останній щабель розвитку релігії. Якщо уявити собі релігію, що могла б ще більше «витончити», вдосконалити уявлення про надприродне, то логічним виглядає Бог, образ якого звільнився б і від особистісних атрибутів. У такій послідовності Бог перетворюється у якесь Начало, Загальний закон, Логос Всесвіту. Це вже не Бог релігії, а Бог філософії, не релігійне, а філософське поняття. Такому Богові вже не можна молитися, немає потреби поклонятися. Він уособлює собою Всесвіт, безкінечність, мікро- і макрокосм.

Незважаючи на загальну еволюцію, до наших днів дійшли й ті форми релігії, через які вона пройшла в історії свого розвитку. Це підтверджує справедливість наукового висновку про релігію як консервативну форму суспільної свідомості. Загалом усі існуючі релігії еволюціонують у бік абстрактного монотеїзму. Далі, за його межами, вони в основному переходять в ідеалізм, розчиняються в міфології, мистецтві, а нерідко взагалі зникають.

 

1 2