Федір Кіндратович Вовк — видатний український етнолог, антрополог, історик, археолог, музеєзнавець та суспільно-політичний діяч

Федір Кіндратович Вовк — видатний український етнолог, антрополог, історик, археолог, музеєзнавець та суспільно-політичний діяч

Видатний український етнолог, антрополог, історик, археолог, музеєзнавець та суспільно-політичний діяч Федір Кіндратович Вовк (Волков, Theodore Volkov) (1847-1918) залишив по собі величезну спадщину, серед якої значна кількість концептуальних досліджень, що були виконані на високому науковому рівні. Європейську наукову методи­ку він застосував на українському ґрунті, зокрема в дослідженнях етнологічного осередку Наукового товарист­ва імені Шевченка у Львові, Українського наукового това­риства в Києві та етнографічного відділу Російського му­зею ім. Олександра III в Петербурзі, де вчений зібрав ве­личезні українські колекції.

Однак найголовнішим, на нашу думку, здобутком була репрезентація України та її наукових досягнень в Європі і світі та встановлення міжнародних наукових зв'язків. Пе­ребуваючи за межами Батьківщини понад 40 років, уче­ний усе своє життя присвятив саме Україні. Наукові кон­цепції Ф. Вовка довели актуальну досі фізичну, мовну, побутову й духовну спорідненість роз'єднаного на той час українського народу від Карпат до Слобо­жанщини й від Полісся до Кубані.

Ф. Вовк був доктором природничих наук (docteur des sciences) Паризького університету (1905)1, доктором honoris causae Петроградського університету (1917)2, лауреатом премій Ґодара (Prix Godart, 1901), академіка Карла Бера (1906), кавалером бронзових медалей Пауля Брока й Паризької виставки 1900 р. 3 та великої золотої медалі ім. П. Семенова-Тян-Шанського (1915)4. Окрім цього, Ф. Вовк був відзначений найвищою нагородою Франції — орденом Почес­ного легіону (1916).

Учений очолював антропологічне товариство при Петербурзькому універси­теті (1911—1918), був головою (1905—1909) і заступником голови (1898—1905) ет­нографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові та заступни­ком директора історично-філософічної секції НТШ (1904-1909), членом Товарист­ва народних переказів, анатомічного "Товариства розтинів", історичного, антропо­логічного та доісторичного товариств у Франції, географічного та археологічного імператорських товариств у Росії, заступником голови товариства рільництва, членом Українського наукового товариства в Києві, Наукового товариства в Празі, польського етнографічного товариства та інших наукових осередків.

У Петербурзі Ф. Вовк був діяльним членом Комісії по вивченню племінного складу Росії, багатьох археологічних та архівних комісій. Учений очолював (офіційно вважався заступником голови) "Общество им. Т

Г. Шевченко для вспомоществования нуждающимся уроженцам Южной России, учащимся в выс­ших учебных заведениях С. -Петербурга". Із молодих років був одним із керів­ників київської Громади, а з переїздом до Петербурґа став членом місцевого осе­редку Громади та організатором Українського політичного клубу.

Спадщина Ф. Вовка (з урахуванням публіцистичних статей) нараховує 628 праць6, виданих переважно іноземними мовами в різних країнах світу, які давно стали бібліографічними раритетами. Учений здобув прижиттєве міжна­родне визнання.

На його працях позначився вплив біологічного напрямку європейських ет­нографічних шкіл, упровадження природничо-наукових методів. Людина стала в центрі уваги й досліджувалась комплексно з використанням методів різних наук — природничих і суспільних. Іноді закони розвитку природи автоматично переносились на розвиток людського суспільства. Будучи еволюціоністом, Ф. Вовк деякою мірою дотримувався "дифузіоністської школи" в етнології, яка по суті заперечувала еволюційний, поступовий розвиток культури, визначаючи лише її переміщення з однієї області в іншу, реконструюючи шляхи її поширен­ня в просторі й часі. На працях Ф. Вовка позначився вплив німецького вченого Ф. Ратцеля (1844—1904), який рух явищ культури ставив у залежність від при­родно-географічних умов та від пересування етносів (завоювання, торгівля, шля­хи сполучення). Ф. Ратцель був родоначальником учення про так звані "куль­турні кола". Дотримуючись його, Ф. Вовк також уважав, що зміни господарсь­кого побуту в Україні йдуть із півдня на північ.

Обмеженість дифузіоністської школи полягала в тому, що вона надавала пе­ревагу зовнішнім

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні